Окупанти чотири рази наступали в районах Олександрограда та Єгорівки
Про це йдеться в оперативній інформації Генерального штабу ЗС України станом на 16:00 1 травня.
Внаслідок цинічних обстрілів з території російської федерації постраждали прикордонні населені пункти, зокрема: Бачівськ, Будки, Атинське, Чернацьке, Прогрес, Рижівка Сумської області; Хрінівка Чернігівської області. Авіаційних ударів зазнали Хутір-Михайлівський та Велика Берізка на Сумщині.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках Сили оборони відбили один ворожий штурм, противник здійснив 43 обстріли населених пунктів та позицій наших військ, один із яких – із застосуванням реактивних систем залпового вогню, завдав два авіаційні удари, застосувавши п’ять керованих бомб.
На Південно-Слобожанському напрямку противник сім разів штурмував позиції наших підрозділів у районах населених пунктів Стариця, Ізбицьке, Красне Перше та Фиголівка. Одне боєзіткнення триває дотепер.
На Куп’янському напрямку триває спроба противника просунутися в районі населеного пункту Петропавлівка.
На Лиманському напрямку українські воїни відбили п’ять спроб загарбників просунутися в районах населених пунктів Лиман, Дробишеве та Ставки. Два боєзіткнення тривають досі.
На Слов’янському напрямку ворог провів дві штурмові дії в районах Кривої Луки та Рай-Олександрівки. Один бій триває до цього часу.
На Краматорському напрямку ворог активних дій не проводив.
На Костянтинівському напрямку загарбники здійснили чотири атаки поблизу Костянтинівки, Плещіївки, Олександро-Шультиного та Іванопілля.
На Покровському напрямку з початку доби окупанти 21 раз намагалися потіснити наших воїнів із займаних позицій у районах населених пунктів Софіївка, Вільне, Дорожнє, Нове Шахове, Родинське, Мирноград, Новоолександрівка, Покровськ, Удачне, Муравка, Молодецьке та Новопавлівка. Два боєзіткнення тривають дотепер.
На Олександрівському напрямку ворог чотири рази наступав у районах населених пунктів Олександроград та Єгорівка. Крім цього, окупанти завдали авіаційного удару по району населеного пункту Писанці.
На Гуляйпільському напрямку Сили оборони успішно відбили сім ворожих атак у районах Варварівки, Залізничного, Чарівного та Добропілля. Ворог завдав авіаударів у районах населених пунктів Воздвижівська, Верхня Терса, Лісне, Копані, Рівне та Любицьке. Одне боєзіткнення триває.
На Оріхівському напрямку противник завдав авіаційних ударів по районах населених пунктів Микільське, Василівка, Омельник, Оріхів, Одарівка, Зарічне, Щасливе та Комишуваха.
На Придніпровському напрямку ворог провів одну штурмову дію в напрямку Антонівського мосту.
На інших напрямках суттєвих змін в обстановці наразі не відбувається. Спроб ворога просуватися не зафіксовано.
Внаслідок цинічних обстрілів з території російської федерації постраждали прикордонні населені пункти, зокрема: Бачівськ, Будки, Атинське, Чернацьке, Прогрес, Рижівка Сумської області; Хрінівка Чернігівської області. Авіаційних ударів зазнали Хутір-Михайлівський та Велика Берізка на Сумщині.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках Сили оборони відбили один ворожий штурм, противник здійснив 43 обстріли населених пунктів та позицій наших військ, один із яких – із застосуванням реактивних систем залпового вогню, завдав два авіаційні удари, застосувавши п’ять керованих бомб.
На Південно-Слобожанському напрямку противник сім разів штурмував позиції наших підрозділів у районах населених пунктів Стариця, Ізбицьке, Красне Перше та Фиголівка. Одне боєзіткнення триває дотепер.
На Куп’янському напрямку триває спроба противника просунутися в районі населеного пункту Петропавлівка.
На Лиманському напрямку українські воїни відбили п’ять спроб загарбників просунутися в районах населених пунктів Лиман, Дробишеве та Ставки. Два боєзіткнення тривають досі.
На Слов’янському напрямку ворог провів дві штурмові дії в районах Кривої Луки та Рай-Олександрівки. Один бій триває до цього часу.
На Краматорському напрямку ворог активних дій не проводив.
На Костянтинівському напрямку загарбники здійснили чотири атаки поблизу Костянтинівки, Плещіївки, Олександро-Шультиного та Іванопілля.
На Покровському напрямку з початку доби окупанти 21 раз намагалися потіснити наших воїнів із займаних позицій у районах населених пунктів Софіївка, Вільне, Дорожнє, Нове Шахове, Родинське, Мирноград, Новоолександрівка, Покровськ, Удачне, Муравка, Молодецьке та Новопавлівка. Два боєзіткнення тривають дотепер.
На Олександрівському напрямку ворог чотири рази наступав у районах населених пунктів Олександроград та Єгорівка. Крім цього, окупанти завдали авіаційного удару по району населеного пункту Писанці.
На Гуляйпільському напрямку Сили оборони успішно відбили сім ворожих атак у районах Варварівки, Залізничного, Чарівного та Добропілля. Ворог завдав авіаударів у районах населених пунктів Воздвижівська, Верхня Терса, Лісне, Копані, Рівне та Любицьке. Одне боєзіткнення триває.
На Оріхівському напрямку противник завдав авіаційних ударів по районах населених пунктів Микільське, Василівка, Омельник, Оріхів, Одарівка, Зарічне, Щасливе та Комишуваха.
На Придніпровському напрямку ворог провів одну штурмову дію в напрямку Антонівського мосту.
На інших напрямках суттєвих змін в обстановці наразі не відбувається. Спроб ворога просуватися не зафіксовано.
Реформа армії стартує в червні: збільшення виплат, спеціальні контракти для піхоти і терміни служби
Про це повідомив 1 травня Президент України Володимир Зеленський.За його словами, у травні відбудеться погодження всіх ключових деталей, а в червні реформа стартує, і вже в червні повинні бути перші результати, зокрема у сфері фінансового забезпечення солдатів, сержантів та командирів Сил оборони України.
Збільшення грошового забезпечення
Президент поставив завдання відчутно збільшити грошове забезпечення з урахуванням принципу справедливості, а саме — бойові завдання на першій лінії, реальний бойовий та управлінський досвід, ефективність військовослужбовця повинні гарантувати збільшення виплат.«Мінімальний рівень має бути не менше ніж 30 тисяч гривень для тилових посад. Для бойових позицій — більше в рази.Для українських командирів, бойових сержантів та офіцерів — достойний та відчутно підвищений рівень виплат», — зазначив Володимир Зеленський.250–400 тисяч гривен для піхоти
Український піхотинець, який тримає на собі лінію фронту, має відчувати, що наша держава реально його поважає.«Доручив забезпечити впровадження спеціальних контрактів саме для наших піхотинців із виплатами в рамках 250–400 тисяч гривень у залежності від виконання бойових завдань», — зазначив Президент.Можливість звільнитися для тих, хто служить давно
Володимир Зеленський пообіцяв, що будуть змінені підходи до комплектації підрозділів особовим складом та управління людьми.«Доручив посилити контрактну систему в Силах оборони таким чином, щоб завдяки розширенню контрактної складової забезпечити визначені терміни служби й можливість — починаючи вже з цього року — поетапного звільнення зі служби тих, хто був мобілізований раніше, на основі чітких часових критеріїв», — заявив Президент.Він доручив військовому командуванню та Міністру оборони України обговорити реалізацію реформи з бойовими командирами та врахувати їхні пропозиції в роботі над деталями реформи.Володимир Зеленський заявив, що на наступний тиждень він очікує доповідь по конкретних кроках у реалізації реформи, зокрема щодо графіка підвищених виплат, починаючи з червня, та системи оновлених контрактів.Як повідомляла АрміяІnfоrm, Михайло Федоров відзвітував за перші три місяці на посаді Міністра оборони України.Від Харківщини до Закарпаття: вже 24 компанії долучилися до приватної ППО
Про це повідомило 1 травня Міністерство оборони України.
Проєкт приватної ППО стартував наприкінці 2025 року за ініціативи Міністерства оборони України для додаткового захисту працівників та виробничих потужностей підприємств, які щодня стають мішенню дронових атак ворога.
У Міноборони нагадали, що приватна ППО — не самостійна неконтрольована одиниця. Це одна зі складових багаторівневої системи протиповітряної оборони країни під управлінням Повітряного командування Повітряних Сил ЗСУ.
Групи приватної ППО складаються з цивільних працівників, які пройшли навчання, мають необхідні сертифікати, допуски і відповідають визначеним вимогам.
У межах чинного законодавства та за погодженням з повітряним командуванням Повітряних Сил ЗСУ їм надано право застосовувати визначені засоби ППО на визначеній ділянці, у визначений час для захисту від повітряних атак ворога.
«До груп приватної ППО доєднуються особи, які відповідно до закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову до Сил оборони України. Відповідно, вони не отримують бронювання за участь в групі», — сказано в повідомленні Міноборони.
Також до складу груп приватної ППО можуть входити представники воєнізованої охорони, якщо такі є в підприємства.
Детально про те, як працює приватна ППО та як долучитися до проєкту, читайте в матеріалі Міноборони.
Нагадаємо, у квітні приватна ППО вперше збила реактивний «Шахед» на швидкості понад 400 км/год.
Як повідомляла АрміяІnfоrm, з початку цього року Сили оборони отримали вже вдвічі більше дронів-перехоплювачів, аніж за весь 2025-й.
Проєкт приватної ППО стартував наприкінці 2025 року за ініціативи Міністерства оборони України для додаткового захисту працівників та виробничих потужностей підприємств, які щодня стають мішенню дронових атак ворога.
У Міноборони нагадали, що приватна ППО — не самостійна неконтрольована одиниця. Це одна зі складових багаторівневої системи протиповітряної оборони країни під управлінням Повітряного командування Повітряних Сил ЗСУ.
Групи приватної ППО складаються з цивільних працівників, які пройшли навчання, мають необхідні сертифікати, допуски і відповідають визначеним вимогам.
У межах чинного законодавства та за погодженням з повітряним командуванням Повітряних Сил ЗСУ їм надано право застосовувати визначені засоби ППО на визначеній ділянці, у визначений час для захисту від повітряних атак ворога.
«До груп приватної ППО доєднуються особи, які відповідно до закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову до Сил оборони України. Відповідно, вони не отримують бронювання за участь в групі», — сказано в повідомленні Міноборони.
Також до складу груп приватної ППО можуть входити представники воєнізованої охорони, якщо такі є в підприємства.
Детально про те, як працює приватна ППО та як долучитися до проєкту, читайте в матеріалі Міноборони.
Нагадаємо, у квітні приватна ППО вперше збила реактивний «Шахед» на швидкості понад 400 км/год.
Як повідомляла АрміяІnfоrm, з початку цього року Сили оборони отримали вже вдвічі більше дронів-перехоплювачів, аніж за весь 2025-й.
Для кого квітень, а для кого згорілень: за місяць було уражено 25 російських ППО та РЛС
Міністерство оборони України 1 травня розповіло про найбільші втрати рф внаслідок уражень, які Сили оборони здійснили упродовж минулого місяця.
Планомірно та цілеспрямовано
Упродовж місяця наші підрозділи послідовно нищили тилове забезпечення ворога, «осліплювали» його та паралізували ворожу систему управління.Президент України Володимир Зеленський за підсумками нещодавньої зустрічі з Міністром оборони Михайлом Федоровим наголошував, що mіddlе strіkе є одним із пріоритетів на найближчі місяці.«Цьогоріч уже законтрактовано в п’ять разів більше засобів mіddlе strіkеs, ніж торік, і ми будемо й надалі масштабувати контрактування та виробництво», – зазначав Володимир Зеленський.Уражено 25 систем ППО та РЛС рф
За даними Генерального штабу ЗСУ, упродовж квітня захисники уразили щонайменше 25 великих обʼєктів ППО та РЛС противника.Радіолокаційні станції — найчисленніша категорія втрат рф цього типу, загалом близько 12 підтверджених обʼєктів. Серед них «Небо», «Каста», «МР-10» «Ай-Петрі», П-18, «Подльот» та РЛС 96Л6 — компонент зенітного ракетного комплексу С-400.Зенітні ракетні комплекси — уражено 6 одиниць трьох типів. Зокрема, «Тор»: «Бук» та «Оса».Зенітні ракетно-гарматні комплекси — уражено 2 одиниці типу «Панцир».Також під удари потрапили берегові ракетні комплекси «Бастіон».Крім того, на аеродромі «Кача» знищено пункт управління ППО та наземний радіолокаційний запитувач «Пароль-4» (1Л22), що є системою розпізнавання «свій-чужий» і критично важливим елементом злагодженості протиповітряної оборони.Ураження систем «Бастіон» у двох різних районах Криму та Севастополя обмежує здатність ЧФ рф контролювати Чорноморський простір.Знищення ЗРК «Тор», «Бук-М2», «Панцир-С1» і «Оса» безпосередньо розширює вікна для подальших ударів та зменшує прикриття для військ і об’єктів агресора.Зруйновано понад 55 обʼєктів воєнної логістики та складів рф
У квітні Сили оборони уразили щонайменше 23 склади боєприпасів, 19 складів матеріально-технічних засобів (МТЗ) та 13 складів паливно-мастильних матеріалів та один логістичний хаб. Сумарно по всіх категоріях складів упродовж квітня зафіксовано понад 55 уражень.Абсолютним лідером за концентрацією цілей є тимчасово окуповані території Донецької та Запорізької областей — разом вони акумулюють понад дві третини всіх уражених обʼєктів.Ураження складів боєприпасів спрямоване на зниження інтенсивності обстрілів. Руйнування складів МТЗ ускладнює підтримку боєздатності підрозділів.А паливна логістика є критичним уразливим місцем для наступальних операцій: ешелони з пальним, склади ПММ забезпечують рух бронетехніки, артилерійських тягачів і постачальних колон.Уражено 33 обʼєкти ворожої інфраструктури управління БПЛА
За місяць уражено близько 24 пунктів управління БпЛА та 9 майстерень і складів дронів — загалом 33 обʼєкти.Окремо варто зупинитися на ураженні місця зберігання БПЛА на території аеродрому «Кіровське» у тимчасово окупованому Криму.Внаслідок удару було знищено один БПЛА «Іноходєц» та пошкоджено ще 3 одиниці цих безпілотників вартістю кілька мільйонів доларів США кожен.Ворог застосовує їх, зокрема, для розвідки, патрулювання та протидії морським дронам.Крім того, наші воїни успішно вдарили по місцях зберігання ударних дронів у районі аеропорту «Донецьк».Удар завдали підрозділи Повітряних Сил ЗСУ із застосуванням крилатих ракет SСАLР та керованих авіаційних бомб GВU-39.Знищення ворожих БПЛА ще до їх застосування є особливо важливим та ефективним.Штаби та управління рф: завдано 17 ударів
Близько 17 командно-спостережних пунктів і пунктів управління окупаційних військ було уражено у квітні.Особливо показовим є ураження пункту управління рухом кораблів «Стрілецький» у Севастополі. Це удар по морській операційній спроможності ЧФ, що доповнює паралельні удари по системах «Бастіон».Загалом же ураження командно-спостережних пунктів і штабів впливає на здатність ворога координувати тактичні дії в реальному часі.Уражено місця зосередження живої сили та техніки рф
Особливої уваги заслуговує ураження ворожих гелікоптерів Мі-28 та Мі-17 у районі населеного пункту Бабки Воронезької області рф.Удари по живій силі зафіксовано у районах Велика Новосілка, Родинське, Костянтинівка, Красногірське, Сопич, Солонці, Графське, Олешки, Перевальськ, Часів Яр та ін. — загалом понад 20 районів протягом місяця.Кілька з них — Сопич (Сумська обл.) та Краснооктябрський (Курська область) — розташовані на або поблизу території росії.Крім того, уражено райони зосередження озброєння та техніки у Клімово (Брянська область) та Новосвітлівці (ТОТ Луганська область), а також полігон «Куликовський» у Новопетрівці на ТОТ Запорізької області — місце підготовки та злагодження підрозділів противника, ураження якого безпосередньо впливає на боєздатність поповнення перед відправленням на передову.Міddlе strіkе у квітні: цілісна кампанія виснаження росії
У квітні українські mіddlе strіkе удари охопили тимчасово окуповані території чотирьох областей, Крим, а також прикордонні регіони росії — Бєлгородську, Воронезьку, Курську, Ростовську та Брянську області.Квітневі удари сформували цілісну кампанію виснаження: «засліплення» системи ППО відкриває вікна для нових ударів, знищення складів обмежує вогневий та матеріальний ресурс окупантів, а придушення інфраструктури управління БпЛА і штабів деградує здатність противника координувати дії на полі бою. Усе це системна робота, яка місяць за місяцем підточує наступальний потенціал росії.Як повідомлялося раніше, Україна та Норвегія створюють перше спільне виробництво українських безпілотників. Планується виготовити декілька тисяч дронів mіd-strіkе на території Норвегії. Уся продукція, виготовлена в межах проєкту, буде передана Силам оборони України.Як повідомляла АрміяІnfоrm, Міноборони нарощує виробництво і постачання далекобійних дронів.Щоб ефективно працювати з неба — треба пройти «землю»: історія дронаря з позивним «Дюна»
Про страх і мотивацію, перші бойові вильоти, зміну тактики ворога і те, чому навіть один невеликий дрон може врятувати життя побратимам, в інтерв’ю кореспонденту АрміяІnfоrm розповів оператор батальйону безпілотних систем Реrun соrрs у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ з позивним «Дюна».
— Розкажи, як вирішив доєднатися до війська? Це було усвідомлене рішення чи, імовірніше, емоція перших днів?
— Для мене це було просто і без пафосу. Я розумів, що не піду я — не піде хтось інший, а якщо кожен так подумає і буде просто чекати, то росіяни можуть прийти до мене додому, і тоді вже буде пізно, от і все.
Через це пішов одразу, навіть попри те, що вдома були проти. І дівчина, і батьки — всі переживали. На момент повномасштабки мені було 24, всі казали: «ти ще молодий, гарячий, кудись полізеш», але я для себе вже вирішив.
— Чи був у тебе військовий досвід до широкомасштабного вторгнення?
— Загалом, як такого досвіду не було. Проходив лише строкову службу, але будемо відвертими — цього замало в умовах реальних бойових дій.
— Розкажи про свій шлях у війську.
— Спочатку — піхота. Оборона Харкова, потім — кордон Харківської області. Це був дуже важкий, але дуже цінний досвід. Тоді ще не було такого насичення дронами, як зараз. Все мало трохи інший вигляд, багато артилерії, авіації та механізованих накатів противника.
— А як з’явилися дрони у твоєму житті?
— Взагалі випадково. На позиції хлопці із суміжного підрозділу просто дали мені пульт від «Мавіка» і сказали: «Візьми, спробуй». Я спробував — і якось одразу пішло. Навіть пожартували: «Та ти природжений пілот».
Потім я вже сам почав тягнутися до цього. У своєму підрозділі навіть вдалося зробити маленьке розвідувальне відділення — чисто з власної ініціативи, бо штатних посад операторів дрона у 2022-му ще не було, але командир підтримав цю ідею, за що я йому дуже вдячний.
Тоді це було щось нове, не дуже системне, але воно працювало і допомагало підрозділу проводити аеророзвідку на передньому краю оборони.
— Але ти не одразу став пілотом, правильно? Наскільки робота в піхоті допомагає тобі в БПЛА?
— Так. Я довго був саме піхотинцем. І не шкодую. Це дало дуже правильне розуміння того, як все працює «на землі». Тепер це сильно допомагає — ти краще розумієш, як рухається ворог, як поводиться піхота, що відбувається на позиціях, як більш ефективно я можу діяти для підтримки хлопців в окопах.
— Пам’ятаєш, як дістав своє перше поранення?
— Так. Це було вже на кордоні Харківщини. Ми виходили з позиції, і нас засік ворожий «Мавік». Якщо ти його чуєш — значить, він тебе вже бачить. Ми сховалися, але він повернувся зі скидом.
Поранення було не критичне, в руку та плече, але дуже добре пам’ятаю контузію, коли поруч розривається, і тебе просто накриває вибуховою хвилею.
— Як ти став оператором БПЛА?
— Після поранення і розформування мого підрозділу з’явилась можливість. Спочатку мене хотіли направити на перехоплення «Шахедів», але там щось не задалось, а водночас надійшла пропозиція з 79-ї бригади ДШВ.
Я навіть не думав — одразу погодився. Бо вже мав досвід і розумів, що хочу розвиватися саме в цьому напрямі. В роботі з дронами мені допомогли комп’ютерні ігри, які я полюбляв ще зі шкільних років.
— Розкажи, як тебе обрали саме на цю роль?
— Все просто, у батальйон резерву, в якому я перебував після розформування мого підрозділу, приїхали представники 79-ї бригади, запитали: «Хто вміє літати на дронах або хоче спробувати себе саме в цій роботі?». У мене були сертифікати з курсів дронарів, які я проходив ще під час служби в піхоті. Я сказав, що можу літати, в мене повірили.
Того ж дня мене забрали — і я опинився в підрозділі, де служу досі.
— Чим саме ти тепер займаєшся?
— Я пілот легких бомберів. Працюю з дронами, які несуть боєприпаси. Отримуємо дані від розвідки, розуміємо завдання — і працюємо по визначеній цілі.
Іноді, коли завдань немає — тоді сам шукаєш, де можеш бути корисним. Бо сидіти без діла, коли ти знаєш, що можеш зупинити ворога — це важко.
— Що нині найнебезпечніше на полі бою?
— Ворожа розвідка. Це найгірше. Не FРV, не артилерія, саме розвіддрони.
Ти їх не бачиш і не чуєш, а вони тебе — бачать. І якщо тебе виявили, то далі вже по тобі працюють усіма наявними засобами без економії.
— Як змінилися дії ворога за цей час?
— Вони дуже сильно прокачали контроль неба і змінили тактику. Якщо раніше було більше техніки, яку прикривала арта та авіація, то тепер — малі групи піхотинців: по двоє, по троє. Мотоцикли, квадроцикли, навіть електросамокати.
Вони намагаються бути менш помітними, але й ми теж не стоїмо на місці.
— Щось у їхніх тактичних діях тебе досі дивує?
— Їхня готовність йти вперед, навіть коли шансів майже немає. Я не можу це пояснити. Ти дивишся через дрон, бачиш, як їх накривають, а вони все одно рухаються тим самим маршрутом, фактично по тілах своїх. Бажання вмерти — мабуть найбільше, що мене досі шокує в діях окупантів.
— Були моменти в діях противника, які запам’ятались якось по-особливому, як то кажуть, заслужена «Премія Дарвіна»?
— Були і такі, що навіть смішні, якщо так можна сказати. Одного разу ворожий штурмовик дістав легке поранення, яке не спричинило би критичних наслідків для нього, а я бачу в камеру, як він просто йде потім лягає собі, дивиться на своє поранення, та стріляється, тим самим економить нам боєприпас.
Ще один випадок відбувся поблизу Мирнограда. Окупанти на мотоциклах спробували штурмувати позиції, наші FРV-дрони по них відпрацювали, і я бачу картину, як один з рашистів лежачи вчепився в ногу своєму товаришу, а той намагається від нього відчепитися, щоб втекти, я скидаю їм боєприпас з дрона, він детонує в кущах, в яких вони переховувались, після скиду в нього загорівся рюкзак.
І він просто біг полем з тим рюкзаком на плечах, намагаючись збити полум’я руками, яке стрімко перейшло на сідниці, а попереду його вже очікувала наша «ефпівішка», в яку він фактично й прибіг.
Це мало настільки абсурдний вигляд, що ми всі тоді просто не могли повірити, що це відбувається насправді.
— Пам’ятаєш свій перший бойовий виліт?
— Дуже добре. Руки трусилися, адреналін зашкалював, але було чітке розуміння: якщо я не спрацюю — він дійде до наших хлопців.
Я влучив. І одразу з’явилось відчуття… навіть не радості — скоріше азарту. Хотілося працювати ще, ще і ще.
— Чи відчуваєш ти, що реально впливаєш на ситуацію на полі бою?
— Так. Не завжди прямо видно результат, але ти розумієш: навіть один скид може зірвати штурм.
Були випадки, коли я підлітав до позиції, яку намагалася штурмувати ворожа група, після першого скиду вони ловили паніку і просто розбігалися. І цього достатньо, щоб дати нашим час, а час на війні — це дуже багато значить.
— Бувають складні моменти у твоїй роботі?
— Постійно. Особливо, коли втрачаєш дрон. Це б’є по моральному стану, але як тільки з’являється новий — ти береш пульт і знову в роботі. Бо розумієш, що від тебе залежить.
Був цікавий випадок, коли я заходив на ціль, сталася втрата сигналу з бортом, мабуть, подавив сигнал ворожий РЕБ, і картинка зникла. Я вже засмутився, думав, що втратив дрон, аж раптом сигнал поновився, я заспокоївся, взяв пульт і продовжив роботу.
— Що б ти сказав тим, хто зараз вагається, чи долучатися до війська?
— Страх — це нормально. У всіх він є, але важливо розуміти: у війську багато різних напрямів. Не всі йдуть лише в піхоту. Є безпілотні системи, є технічні напрями, логістичні завдання — там теж потрібні люди.
Для цього сьогодні створені нормальні умови. Можливо вибрати собі підрозділ, фах, пройти через систему рекрутингу та потрапити саме туди, куди обрав.
І головне — тут реально бережуть людей. Ніхто не зацікавлений у безглуздих втратах. Головне — це люди. Не техніка, не дрони, саме люди.
І якщо ти можеш щось зробити, щоб захистити свою країну, — варто це зробити. Бо ворога потрібно зупиняти якнайдалі від свого дому.
Фото: 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ.
— Розкажи, як вирішив доєднатися до війська? Це було усвідомлене рішення чи, імовірніше, емоція перших днів?
— Для мене це було просто і без пафосу. Я розумів, що не піду я — не піде хтось інший, а якщо кожен так подумає і буде просто чекати, то росіяни можуть прийти до мене додому, і тоді вже буде пізно, от і все.
Через це пішов одразу, навіть попри те, що вдома були проти. І дівчина, і батьки — всі переживали. На момент повномасштабки мені було 24, всі казали: «ти ще молодий, гарячий, кудись полізеш», але я для себе вже вирішив.
— Чи був у тебе військовий досвід до широкомасштабного вторгнення?
— Загалом, як такого досвіду не було. Проходив лише строкову службу, але будемо відвертими — цього замало в умовах реальних бойових дій.
— Розкажи про свій шлях у війську.
— Спочатку — піхота. Оборона Харкова, потім — кордон Харківської області. Це був дуже важкий, але дуже цінний досвід. Тоді ще не було такого насичення дронами, як зараз. Все мало трохи інший вигляд, багато артилерії, авіації та механізованих накатів противника.
— А як з’явилися дрони у твоєму житті?
— Взагалі випадково. На позиції хлопці із суміжного підрозділу просто дали мені пульт від «Мавіка» і сказали: «Візьми, спробуй». Я спробував — і якось одразу пішло. Навіть пожартували: «Та ти природжений пілот».
Потім я вже сам почав тягнутися до цього. У своєму підрозділі навіть вдалося зробити маленьке розвідувальне відділення — чисто з власної ініціативи, бо штатних посад операторів дрона у 2022-му ще не було, але командир підтримав цю ідею, за що я йому дуже вдячний.
Тоді це було щось нове, не дуже системне, але воно працювало і допомагало підрозділу проводити аеророзвідку на передньому краю оборони.
— Але ти не одразу став пілотом, правильно? Наскільки робота в піхоті допомагає тобі в БПЛА?
— Так. Я довго був саме піхотинцем. І не шкодую. Це дало дуже правильне розуміння того, як все працює «на землі». Тепер це сильно допомагає — ти краще розумієш, як рухається ворог, як поводиться піхота, що відбувається на позиціях, як більш ефективно я можу діяти для підтримки хлопців в окопах.
— Пам’ятаєш, як дістав своє перше поранення?
— Так. Це було вже на кордоні Харківщини. Ми виходили з позиції, і нас засік ворожий «Мавік». Якщо ти його чуєш — значить, він тебе вже бачить. Ми сховалися, але він повернувся зі скидом.
Поранення було не критичне, в руку та плече, але дуже добре пам’ятаю контузію, коли поруч розривається, і тебе просто накриває вибуховою хвилею.
— Як ти став оператором БПЛА?
— Після поранення і розформування мого підрозділу з’явилась можливість. Спочатку мене хотіли направити на перехоплення «Шахедів», але там щось не задалось, а водночас надійшла пропозиція з 79-ї бригади ДШВ.
Я навіть не думав — одразу погодився. Бо вже мав досвід і розумів, що хочу розвиватися саме в цьому напрямі. В роботі з дронами мені допомогли комп’ютерні ігри, які я полюбляв ще зі шкільних років.
— Розкажи, як тебе обрали саме на цю роль?
— Все просто, у батальйон резерву, в якому я перебував після розформування мого підрозділу, приїхали представники 79-ї бригади, запитали: «Хто вміє літати на дронах або хоче спробувати себе саме в цій роботі?». У мене були сертифікати з курсів дронарів, які я проходив ще під час служби в піхоті. Я сказав, що можу літати, в мене повірили.
Того ж дня мене забрали — і я опинився в підрозділі, де служу досі.
— Чим саме ти тепер займаєшся?
— Я пілот легких бомберів. Працюю з дронами, які несуть боєприпаси. Отримуємо дані від розвідки, розуміємо завдання — і працюємо по визначеній цілі.
Іноді, коли завдань немає — тоді сам шукаєш, де можеш бути корисним. Бо сидіти без діла, коли ти знаєш, що можеш зупинити ворога — це важко.
— Що нині найнебезпечніше на полі бою?
— Ворожа розвідка. Це найгірше. Не FРV, не артилерія, саме розвіддрони.
Ти їх не бачиш і не чуєш, а вони тебе — бачать. І якщо тебе виявили, то далі вже по тобі працюють усіма наявними засобами без економії.
— Як змінилися дії ворога за цей час?
— Вони дуже сильно прокачали контроль неба і змінили тактику. Якщо раніше було більше техніки, яку прикривала арта та авіація, то тепер — малі групи піхотинців: по двоє, по троє. Мотоцикли, квадроцикли, навіть електросамокати.
Вони намагаються бути менш помітними, але й ми теж не стоїмо на місці.
— Щось у їхніх тактичних діях тебе досі дивує?
— Їхня готовність йти вперед, навіть коли шансів майже немає. Я не можу це пояснити. Ти дивишся через дрон, бачиш, як їх накривають, а вони все одно рухаються тим самим маршрутом, фактично по тілах своїх. Бажання вмерти — мабуть найбільше, що мене досі шокує в діях окупантів.
— Були моменти в діях противника, які запам’ятались якось по-особливому, як то кажуть, заслужена «Премія Дарвіна»?
— Були і такі, що навіть смішні, якщо так можна сказати. Одного разу ворожий штурмовик дістав легке поранення, яке не спричинило би критичних наслідків для нього, а я бачу в камеру, як він просто йде потім лягає собі, дивиться на своє поранення, та стріляється, тим самим економить нам боєприпас.
Ще один випадок відбувся поблизу Мирнограда. Окупанти на мотоциклах спробували штурмувати позиції, наші FРV-дрони по них відпрацювали, і я бачу картину, як один з рашистів лежачи вчепився в ногу своєму товаришу, а той намагається від нього відчепитися, щоб втекти, я скидаю їм боєприпас з дрона, він детонує в кущах, в яких вони переховувались, після скиду в нього загорівся рюкзак.
І він просто біг полем з тим рюкзаком на плечах, намагаючись збити полум’я руками, яке стрімко перейшло на сідниці, а попереду його вже очікувала наша «ефпівішка», в яку він фактично й прибіг.
Це мало настільки абсурдний вигляд, що ми всі тоді просто не могли повірити, що це відбувається насправді.
— Пам’ятаєш свій перший бойовий виліт?
— Дуже добре. Руки трусилися, адреналін зашкалював, але було чітке розуміння: якщо я не спрацюю — він дійде до наших хлопців.
Я влучив. І одразу з’явилось відчуття… навіть не радості — скоріше азарту. Хотілося працювати ще, ще і ще.
— Чи відчуваєш ти, що реально впливаєш на ситуацію на полі бою?
— Так. Не завжди прямо видно результат, але ти розумієш: навіть один скид може зірвати штурм.
Були випадки, коли я підлітав до позиції, яку намагалася штурмувати ворожа група, після першого скиду вони ловили паніку і просто розбігалися. І цього достатньо, щоб дати нашим час, а час на війні — це дуже багато значить.
— Бувають складні моменти у твоїй роботі?
— Постійно. Особливо, коли втрачаєш дрон. Це б’є по моральному стану, але як тільки з’являється новий — ти береш пульт і знову в роботі. Бо розумієш, що від тебе залежить.
Був цікавий випадок, коли я заходив на ціль, сталася втрата сигналу з бортом, мабуть, подавив сигнал ворожий РЕБ, і картинка зникла. Я вже засмутився, думав, що втратив дрон, аж раптом сигнал поновився, я заспокоївся, взяв пульт і продовжив роботу.
— Що б ти сказав тим, хто зараз вагається, чи долучатися до війська?
— Страх — це нормально. У всіх він є, але важливо розуміти: у війську багато різних напрямів. Не всі йдуть лише в піхоту. Є безпілотні системи, є технічні напрями, логістичні завдання — там теж потрібні люди.
Для цього сьогодні створені нормальні умови. Можливо вибрати собі підрозділ, фах, пройти через систему рекрутингу та потрапити саме туди, куди обрав.
І головне — тут реально бережуть людей. Ніхто не зацікавлений у безглуздих втратах. Головне — це люди. Не техніка, не дрони, саме люди.
І якщо ти можеш щось зробити, щоб захистити свою країну, — варто це зробити. Бо ворога потрібно зупиняти якнайдалі від свого дому.
Фото: 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ.
Нова коаліція з питань оборонних закупівель: Україна та країни-партнери об’єдналися в CORPUS
Про це повідомляє кореспондент АрміяІnfоrm.Коаліція СОRРUS (Соаlіtіоn fоr Rеsіlіеnt Рrосurеmеnt аnd Unіfіеd Suрроrt) створена з ініціативи Агенції оборонних закупівель України ДОТ та об’єднає закупівельні агенції України, Фінляндії, Італії, Норвегії, Швеції та Великої Британії.Її мета — стати постійною платформою для посилення обороноздатності України та партнерів, а також об’єднати закупівельні агенції для кращої координації, підвищення стійкості систем забезпечення і розвитку співпраці в умовах безпекових змін.
Акцент на інноваціях у закупівлях
«Ми розуміємо, що наші європейські партнери дедалі гостріше усвідомлюють російську загрозу. І ось у 2026 році вони звертаються до нас із проханням зблизитися в питаннях узгодження позицій та обміну передовим досвідом, щоб разом стати сильнішими», — сказав директор Агенції оборонних закупівель ДОТ Арсен Жумаділов, презентуючи концпецію коаліції СОRРUS.Міністерство оборони України наразі приділяє велику увагу скороченню бюрократії, прискоренню процесу закупівель, спрощенню впровадження інновацій на передовій і, звичайно ж, оптимізації планування.«Ми вже бачимо результати: наприклад, обсяг закупівель дронів лише за один квартал цього року перевищив загальний показник за весь минулий рік. Ми також маємо рекордні обсяги закупівель волоконно-оптичних дронів, наземних роботизованих систем, mіd-strіkе систем та засобів розвідки», — зазначив на презентації коаліції директор директорату Міністерства оборони України Артем Романюков.Директор директорату Міністерства оборони України Артем Романюков. Фото Віталія ПавленкаВін додав, що наступним логічним кроком є об’єднання зусиль України з партнерами для ще кращого планування та більш систематичної роботи.«СОRРUS стане комплексною мережею закупівельних агентств наших країн-партнерів. Це дозволить нам краще планувати, будувати надійні ланцюги постачання та виявляти слабкі місця. Ми також обмінюємося досвідом, рішеннями та інструментами, щоб зміцнювати один одного», — наголосив Артем Романюков.Досвід України для європейських партнерів
Арсен Жумаділов пояснив, що робота в коаліції почнеться з обміну досвідом та найкращими практиками. Не виключено, що пізніше відбудеться перехід до тіснішої взаємодії, наприклад, до спільних закупівель.«Але зараз ми говоримо з європейськими партнерами про те, щоб мати достатній рівень координації, щоб обмінюватися даними. І цей інтерес є взаємним. Нам хотілось би поділитись і почути від наших європейських колег, яким чином вони вимірюють ефективність та результативність діяльності своїх закупівельних агенцій. У кожній країні є свій дизайн того, як побудована взаємодія з Генеральним штабом, Міністерством оборони, закупівельними агенціями», — зазначив директор АОЗ ДОТ.Директор Агенції оборонних закупівель України ДОТ Арсен Жумаділов. Фото Віталія Павленка.Він наголосив, що в питанні інструментів і процесів вже Україні є чим поділитися з європейськими партнерами. У першу чергу, це система DОТ-Сhаіn: маркетплейс озброєння DОТ-Сhаіn Dеfеnсе, система управління харчуванням DОТ-Сhаіn Fооd та система управління поставками оперативного рівня DОТ-Сhаіn Аrsеnаl.Підрозділи отримали 500 тисяч дронів, НРК та інших засобів через DОТ-Сhаіn Dеfеnсе — МіноборониЦифровізація дозволила пришвидшити постачання до війська та зробити процеси більш керованими, а процес ухвалення рішень базувати на основі даних.Арсен Жумаділов очолюватиме СОRРUS протягом першого року. Надалі головування здійснюватиметься на ротаційній основі за одностайним рішенням учасників.Як повідомляла АрміяІnfоrm, в Україні запустили експериментальний проєкт, який дає змогу швидко закуповувати, тестувати та впроваджувати інноваційні рішення для потреб оборони.Міноборони відтепер має право швидко закуповувати інноваційну продукцію за спрощеною процедурою. Підрозділи ЗСУ отримують інновації для бойового тестування й ухвалюють рішення щодо їх ефективності, а перевірені в бою рішення отримують шлях для включення в потребу на постачання.Під супроводом «очей» та атаками «ждунів»: як піхота 152-ї бригади заходить на позиції на Покровському напрямку
Це перевалочний пункт. Тут піхотинці 152-ї окремої єгерської бригади готуються до виходу, отримують останні настанови та вантажаться в броньовану «Кірпі». Чому нині заведення на позиції перетворилося на спецоперації, які часто складніші за саме перебування в окопах, розповідає АрміяІnfоrm.
«А що робити — плакати?»: перша ротація
В імпровізований кухні на стільчику сидить Сергій. Він у війську лише із січня, за плечима тільки навчальний центр. Небагатослівний, багато курить. Для Сергія ця війна — особиста історія, адже він місцевий, з Мирнограда.«Настрій… та більш-менш, — каже він, намагаючись усміхнутися. — Нам показали, куди заходимо. Спочатку „броня“, потім пішки під наглядом нашого дрона. Переживання є, але треба йти».Його побратим Володимир на позивний «Фома» теж заходить на позиції вперше. На відміну від Сергія, багато розмовляє та часто жартує.«Та нормальний настрій! Бачиш, розмовляю, все ок. А що робити? Плакати? Прийшла моя черга. Сім’ю захистив, тепер буду захищати народ України», — каже «Фома».Атмосфера в хаті нервова. Хтось зідзвонюється з рідними. Хтось «підганяє» спорядження. Хлопці по черзі зважують речі, з якими доведеться йти на позиції. «Бронік», шолом, БК, запаси води та їжі. Цифри на вагах невблаганні — все це їм доведеться тягти на собі, допоки не зайдуть на позицію.Прапор 3-го батальйону та досвід «Наглаженого»
Перед самим виїздом — традиція. Всі, хто заходить на позиції, розписуються на прапорі свого батальйону.Завозять хлопців на броньовику «Кірпі». За кермом досвідчений водій Володимир на позивний «Наглажений». Він на війні два роки. Колись був сапером, ходив за «нуль», ставив міни та розтягував «ягозу». Потім пересів за кермо «Кірпі». Він возив піхоту на Сумщині та Курщині, а тепер працює на одному з найскладніших відтинків — Покровському. Щоденно він робить мінімум по два виїзди.«Зараз найважче — це доїхати. На позиціях сидіти можна, а от логістика… Їздили і вдень і вночі. Але вночі вони нас „крепко“ бачать — тепловізори на дронах не дають шансу проїхати непоміченими», — говорить «Наглажений».Він розповідає про велику кількість ворожих дронів. Особливо так званих «ждунів», які годинами сидять поблизу доріг чи безпосередньо на них в очікуванні техніки.«Нещодавно виїжджаємо на дорогу, а там два „ждуни“ сидять на асфальті. Ну що, я по газах, думав, що все… Але вони не злетіли. Мабуть, батарейки сіли. Пощастило», — згадує водій.«Брудне небо» та складний виїзд
Команди на виїзд немає вже тривалий час. По рації передають, що небо «брудне». Це означає, що навколо кружляє багато ворожих дронів. Тим часом хлопці отримують останні настанови від водія: де вискакувати, куди бігти, кому передавати «посилки».Нарешті лунає команда. Піхотинці швидко завантажуються в десантний відсік «Кірпі» і вирушають. Незважаючи на якість доріг, машина йде на повній швидкості. Чим швидше закінчиться місія, тим більша вірогідність уникнути ураження.Однак слова «Наглаженого» підтверджуються — після повернення «Кірпі» має вже зовсім інший вигляд. Колесо розірване, а на броні десантного відсіку пропалена «кумулятивом» дірка.Піхотинці успішно висадилася. Двоє з них вирушили на заміну побратимам, інші двоє чекають на наказ вирушати. Але на зворотному шляху броньовик уразили два ворожі дрони. Завдяки майстерності водія Володимира пошкоджена машина успішно доїхала до точки.У водіїв тепер багато роботи. Техніку треба швидко повернути до строю. Адже незабаром будуть нові виїзди. Піхоту потрібно не лише завозити на ротацію, а й вивозити на «Велику землю».Фото автора та відділення комунікацій 152-ї окремої єгерської бригади15 000 вакансій: Лінія дронів запрошує охочих влаштувати ворогу killzone
Про це повідомило 29 квітня Міністерство оборони України, яке нагадало, що безпілотні технології стали ключовим чинником на сучасному полі бою.Лінія дронів — проєкт, який започаткував Президент України Володимир Зеленський.
Завдання Лінії дронів
Торік Лінія дронів увійшла до складу Угруповання Сил безпілотних систем (СБС) Збройних Сил України. Її головні завдання:- формування kіllzоnе завглибшки 10–15 км, де ворог не зможе рухатися без втрат;постійний повітряний супровід і прикриття піхоти;знищення цілей ще до того, як вони наблизяться до українських позицій.
Підрозділи Лінії дронів
Від самого початку до проєкту долучені провідні підрозділи:- 427-ма бригада «РАРОГ» СБС;20-та бригада «К-2» СБС;429-та бригада «Ахіллес» СБС;414-та бригада «Птахи Мадяра» СБС;3-й прикордонний загін «Фенікс» Державної прикордонної служби України.
Механізм долучення до Лінії дронів
Якщо є бажання долучитися до Лінії дронів, спочатку треба обрати підрозділ і заповнити анкету, щоб рекрутери могли підібрати найбільш релевантну вакансію. Далі — етап співбесіди і тестування.Для цивільних кандидатів забезпечується супровід від ТЦК до підрозділу. Якщо долучатися через 6-й центр рекрутингу СБС, то все відбувається без ТЦК.Рекрут проходить базову загальну військову підготовку (для цивільних) і потім вибуває для подальшого проходження служби до свого підрозділу.Для Лінії дронів створена спеціалізована програма БЗВП. Основний акцент зроблено на практичних заняттях, що базуються на реальному бойовому досвіді.Навчання відбуваються у трьох спеціалізованих центрах з відпрацюванням навичок на сучасних симуляторах. Операторів і пілотів готують у центрах ЗСУ із залученням найкращих цивільних шкіл.Якщо ваша спеціальність пов’язана із саперною справою, інженерією чи дешифруванням даних, ви отримаєте підготовку за спеціалізованими програмами. Після навчання на вас чекатиме етап злагодження у складі екіпажу, взводу, роти або тактичної групи.Інфографіка МіноборониЯкі вакансії є в Лінії дронів
Угруповання Сил безпілотних систем потребує:- операторів БПЛА;інженерів;медиків;ІТ-фахівців;водіїв;інших спеціалістів, готових зробити свій внесок у розвиток сучасної армії та змінити перебіг подій.
За минулу добу на фронті зафіксовано 189 бойових зіткнень — Генштаб ЗСУ
Оперативну інформацію станом на 8:00 29 квітня оприлюднив Генеральний штаб ЗСУ.
Вчора противник завдав 84 авіаційні удари, скинув 234 керовані авіабомби. Крім того, застосував 8409 дронів-камікадзе та здійснив 3019 обстрілів населених пунктів і позицій наших військ, зокрема 42 — із реактивних систем залпового вогню.
Агресор завдавав авіаударів, зокрема в районах населених пунктів Зелене, Рівне, Чарівне, Долинка, Гуляйпільське, Любицьке, Новоолександрівка, Воздвижівська, Малокатеринівка та Оріхів Запорізької області.
За минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили чотири пункти управління безпілотними літальними апаратами, п’ять районів зосередження та один інший важливий об’єкт окупантів.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках минулої доби Сили оборони відбили одну ворожу атаку; окупанти здійснили 86 обстрілів позицій наших військ та населених пунктів, зокрема п’ять — із застосуванням реактивних систем залпового вогню, завдали шість авіаційних ударів, застосувавши 15 керованих авіабомб.
На Південно-Слобожанському напрямку противник вісім разів штурмував позиції наших підрозділів поблизу населеного пункту Стариця та в бік Графського, Охрімівки, Малої Вовчої, Червоної Зорі й Бочкового.
На Куп’янському напрямку агресор чотири рази атакував у районах населених пунктів Новоплатонівка та Куп’янськ.
На Лиманському напрямку українські воїни відбили шість спроб загарбників просунутися поблизу населених пунктів Дробишеве та Діброва.
На Слов’янському напрямку протягом вчорашньої доби наші захисники зупинили шість спроб окупантів просунутися вперед, у районі Ямполя та в бік населеного пункту Рай-Олександрівка.
На Краматорському та Оріхівському напрямках минулої доби окупанти активних наступальних дій не проводили.
На Костянтинівському напрямку ворог здійснив 21 атаку поблизу Костянтинівки, Іллінівки, Олександро-Шультиного, Іванопілля та Плещіївки.
На Покровському напрямку наші захисники зупинили 48 штурмових дій агресора в районах населених пунктів Новопавлівка, Софіївка, Вільне, Новоолександрівка, Родинське, Покровськ, Гришине, Удачне, Муравка та Новопідгородне.
На Олександрівському напрямку противник шість разів атакував у районах Олександрограда, Степового, Злагоди та Красногірського.
На Гуляйпільському напрямку відбулося 29 атак окупантів у районах Залізничного, Гуляйпільського, Добропілля, Святопетрівки, Варварівки, Староукраїнки, Оленокостянтинівки, Зеленого та в бік Гіркого й Чарівного.
На Придніпровському напрямку українські підрозділи зупинили три ворожі атаки в бік Антонівки та острова Круглик.
На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено.
Як повідомляла АрміяІnfоrm, за минулу добу російська армія втратила 1180 одиниць особового складу та 54 артилерійські системи.
Вчора противник завдав 84 авіаційні удари, скинув 234 керовані авіабомби. Крім того, застосував 8409 дронів-камікадзе та здійснив 3019 обстрілів населених пунктів і позицій наших військ, зокрема 42 — із реактивних систем залпового вогню.
Агресор завдавав авіаударів, зокрема в районах населених пунктів Зелене, Рівне, Чарівне, Долинка, Гуляйпільське, Любицьке, Новоолександрівка, Воздвижівська, Малокатеринівка та Оріхів Запорізької області.
За минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили чотири пункти управління безпілотними літальними апаратами, п’ять районів зосередження та один інший важливий об’єкт окупантів.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках минулої доби Сили оборони відбили одну ворожу атаку; окупанти здійснили 86 обстрілів позицій наших військ та населених пунктів, зокрема п’ять — із застосуванням реактивних систем залпового вогню, завдали шість авіаційних ударів, застосувавши 15 керованих авіабомб.
На Південно-Слобожанському напрямку противник вісім разів штурмував позиції наших підрозділів поблизу населеного пункту Стариця та в бік Графського, Охрімівки, Малої Вовчої, Червоної Зорі й Бочкового.
На Куп’янському напрямку агресор чотири рази атакував у районах населених пунктів Новоплатонівка та Куп’янськ.
На Лиманському напрямку українські воїни відбили шість спроб загарбників просунутися поблизу населених пунктів Дробишеве та Діброва.
На Слов’янському напрямку протягом вчорашньої доби наші захисники зупинили шість спроб окупантів просунутися вперед, у районі Ямполя та в бік населеного пункту Рай-Олександрівка.
На Краматорському та Оріхівському напрямках минулої доби окупанти активних наступальних дій не проводили.
На Костянтинівському напрямку ворог здійснив 21 атаку поблизу Костянтинівки, Іллінівки, Олександро-Шультиного, Іванопілля та Плещіївки.
На Покровському напрямку наші захисники зупинили 48 штурмових дій агресора в районах населених пунктів Новопавлівка, Софіївка, Вільне, Новоолександрівка, Родинське, Покровськ, Гришине, Удачне, Муравка та Новопідгородне.
На Олександрівському напрямку противник шість разів атакував у районах Олександрограда, Степового, Злагоди та Красногірського.
На Гуляйпільському напрямку відбулося 29 атак окупантів у районах Залізничного, Гуляйпільського, Добропілля, Святопетрівки, Варварівки, Староукраїнки, Оленокостянтинівки, Зеленого та в бік Гіркого й Чарівного.
На Придніпровському напрямку українські підрозділи зупинили три ворожі атаки в бік Антонівки та острова Круглик.
На Волинському та Поліському напрямках ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено.
Як повідомляла АрміяІnfоrm, за минулу добу російська армія втратила 1180 одиниць особового складу та 54 артилерійські системи.
«Противника треба знищувати ще на підходах». Інтерв’ю з комбригом 81 ОАеМБр Михайлом Кусяком
«Туман впав, мотоцикли поїхали — але ми до цього готуємося щодня. Спалив — і вже й на душі спокійніше. Але це системна робота: щодня мінуємо, готуємо дрони, передивляємося маршрути та переправи. Штаб мене трішки не любить, але я їх змушую багато та ефективно працювати, бо системна робота у війську — це як заняття спортом: з часом принесе свій результат», — так каже на початку нашого інтерв’ю 33-річний командир 81-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ полковник Михайло Кусяк.
Його бригада тримає один із найгарячіших напрямків — Слов’янський — де, за його словами, вже почалася велика битва за Слов’янськ і Краматорськ. І перевага на полі тут залежить не лише від сили зброї, а й від швидкості рішень.
Підхід Михайла Кусяка — про алгоритми, аналітику і просте правило: противника потрібно знищувати ще до того, як він підійде до піхоти.
Як і чому дрони стали головною зброєю поля бою? Як у 81-й бригаді нарощують технологічні спроможності? Як змінюється тактика ворога і яку тактику наші десантники використовують для відбиття цих атак? Про це і не лише кореспондентка АрміяІnfоrm розпитала Михайла Кусяка у великому інтерв’ю.
— Пане Михайле, коли ви прийняли бригаду? Якою ситуація була на той момент? Як загалом йшли до цієї посади?
— У 2014 році випустився лейтенантом — і через два дні поїхав у рейд з 95-ю бригадою. У цій же бригаді я був взводним, ротним, начальником штабу батальйону, комбатом, потім — начальником штабу 25-ї бригади.
Пів року служив у Командуванні, далі — Курська операція. Після її завершення я поїхав до 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади 7-го корпусу ДШВ. Під час Курської операції я був начальником відділу напрямків, або, як зараз модно казати: батл-капітан. У ДШВ ця посада називається старший черговий зміни. Тобто, я заступав на чергування — і всі, хто управляв боєм, мені підпорядковувалися. Я міг, наприклад, запросити вогонь «Хаймарсів» чи удар F-16 — відчував себе, так би мовити, важливим! (усміхається). Я підрулював боєм, бо командувач (генерал-майор Ігор Скибюк. — Ред.) тоді майже не спав, був завжди у русі. Дуже добре пам’ятаю, що він мене запрошував каву пити ще о 2-й ночі. І вже о 5-й ранку він був на місці знову — я йому доповідав обстановку.
— А коли саме вогонь «Хаймарсів» чи F-16 застосували?
— Коли корейці йшли. То ми вольфрамом по них… Згодом я поїздив трохи попрацював по батальйонах… Суджу вже добре знаю (усміхається), зловив там дві «ефпівішки»… Це я, до речі, перший раз був у росії.
Коли очолив 81-шу бригаду 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ у квітні 2025 року, я чітко усвідомлював її славетний бойовий шлях. Це потужний організм із колосальним досвідом: Святогірськ, Ізюмський наступ, надскладна й тривала оборона Білогорівки. Звісно, така інтенсивність боїв накладає свій відбиток — підрозділ потребував системного відновлення та доукомплектування. Моїм завданням стало не просто підтримати цей високий рівень, а адаптувати внутрішні процеси до нових реалій фронту, враховуючи втому людей, які довгий час тримали найважчі ділянки.
Для того, щоб відповідати динаміці сучасної війни, ми провели суттєве оновлення управлінської ланки. Було ухвалено рішення про ротацію командного складу на рівні батальйонів та штабу бригади. Я залучив досвідчених фахівців із різних підрозділів — це дало нам необхідний приплив «свіжої крові» та нових ідей. Окрему увагу приділили логістиці та озброєнню, адже це фундамент боєздатності. Сьогодні я бачу результат: механізм працює злагоджено на всіх рівнях: від штабу до кожного окремого батальйону. Ми не стоїмо на місці, бо війна — це гонка технологій та рішень, де виграє найшвидший.
Особливу увагу ми приділили розвитку безпілотних систем, оскільки це критичний чинник на сучасному полі бою.
Провівши детальний аудит та впровадивши систему статистичного обліку вильотів, ми виявили значний потенціал для зростання ефективності. Якщо на початковому етапі відсоток успішного виконання завдань потребував серйозного покращення, то через повну реорганізацію підрозділу нам вдалося змінити ситуацію. Ми підібрали фахове командування, змінили підходи до підготовки пілотів та масштабували роту в повноцінний батальйон. Зараз це зовсім інший рівень ефективності — система працює на результат.
— Нині ваша бригада тримає оборону на Слов’янському напрямку. Як би ви охарактеризували ситуацію на цій ділянці фронту? Розкажіть, будь ласка, яка тактика ворога на цьому напрямку (двійки-трійки, механізовані штурми тощо)?
— Навпроти нашої бригади зараз стоїть 3-тя загальновійськова армія. І це реально досить сильний противник. Ворог може застосовувати техніку — але більше намагається йти пішими групами.
Переважно рухаються по одному чи двійками, дуже рідко — трійками. Стараються десь пролізти. Дуже важка в них система зв’язку: майже кожна група йде з новою радіостанцією, з новою прошивкою.
росіяни використовують дешеву китайську радіостанцію «ТYТка». Але завжди намагаються розвивати різні варіанти захисту своїх радіомереж.
Крім того, росіяни намагаються навести переправи через річку Бахмутка. Але зараз погода покращилася, у бригаді — є певна кількість розрахунків «крил», і ми постійно облітаємо там все, передивляємося переправи, і стараємося знищувати: гексакоптерами, запускали і «Блискавку», аналог російської «Молнії». Тому створюємо для росіян такі умови, щоб вони не могли технікою перетнути річку. Хоча вони готуються, насипають щось — але ми стараємося відганяти їх. Хоча завжди техніку готують добре: танки, БМП, МТ-ЛБ, обварені «сараями». Активно застосовують тепер електромотоцикли, адже вони працюють досить безшумно, це дає противнику перевагу, особливо в туман.
Варимо «їжаки», скидаємо МЗП з дронів на маршрутах, де мотоцикли їдуть, щоб вони заплутувалися — і це доволі робоча схема. Наприклад, біля однієї позиції була МЗП, яка «впіймала» протягом дня 6 мотоциклів. Наші хлопці ще тоді позабирали в росіян багато снікерсів (усміхається). І так їх об’їлися, що ми їм із дронів скидали і води багато, і таблетки для покращення травлення (регоче).
Якщо ж говорити про загальну обстановку, то думаю, що нині почалася велика битва за Слов’янськ і Краматорськ. Активність ворога тут зросла.
Бачу, що на всіх напрямках кількість втрат противника зменшилась. Якщо ми до нового року силами бригади вбивали 400–480 осіб, підтверджених протягом місяця, то тепер кількість втрат дещо зменшилася. У нас ведуться відповідні таблички, і щодня оновлюємо дані.
Чому менше втрат? Не через те, що ми менше вбиваємо. А через те, що росіян взагалі менше стало. У них поповнення не так інтенсивно йде. Вже й африканців ми не бачимо…
Знаю, що росіяни переводять всіх із військ забезпечення в штурмові підрозділи. І той особовий склад інколи відмовляється від ведення бойових дій: вони просто ховаються десь в нору… Дуже багато російських «штурмовиків» після поранень, хвороб.
Протягом місяця ми пошкоджуємо до 20–30 ворожих гармат. У бригаді є розрахунок «Цербер» — вони за день 9 гармат пошкодили. Це, до речі, колишні протитанкісти, які перевчилися і тепер працюють на оптиці. Помітили, що якщо ми пошкоджуємо противнику гармату, то увесь розрахунок йде в штурмовики.
Протидія ворога змушує нас діяти нестандартно. Ми не просто відправляємо дрон у зону ризику, а створюємо для цього відповідні тактичні умови. Завдяки взаємодії з іншими вогневими засобами бригади, ми на мить дезорієнтуємо противника, створюючи «коридор» для результативної атаки. Це вже не просто робота пілота — це спільна операція, де кожен елемент підстраховує інший. Працювати з таким комплексом заходів важко — але можливо, штаб лише звик до моїх вимог (усміхається).
Так, я вважаю, якщо противник підійшов до піхотної позиції — значить штаб батальйону і штаб бригади програли свій бій. Противник має знищуватися на підходах. Бійці на позиціях навіть не мають знати, що за якихось 4 км від них був бій. Якщо ж піхоті на позиціях доводиться вести стрілецький бій — це ознака того, що, на жаль, штаб свій бій вже програв.
— Яку тактику бійці вашої бригади використовують для відбиття цих атак? Яка ваша тактика показала себе як найбільш дієва?
— Має бути комплекс заходів. По-перше, я особисто контролюю всі точки пілотів, щоб у них були засоби. У мене є табличка в «Дельті», де я контролюю кожного солдата, кожну евакуацію пораненого, кожне застосування дрона.
І якщо якась із позицій не працює чи їй щось бракує — мені доповідають, логістика завдання отримує, і ми питання вирішуємо. У нас жорсткий контроль за наявністю і справністю засобів спостереження і засобів безпосереднього ураження.
Як відомо, Китай зараз трошки обрізав нам постачання «оптики», ціни зросли майже в два рази. Але ми мотаємо самі «оптику» — це дешевше і якість краща. Як каже один із наших комбатів: я сам намотав — і я сам несу відповідальність за те, що я зробив. Бо ж у поставках є нюанси…
Аналогові дрони теж в роботі, але противник активно використовує РЕБ. Ми починаємо частоти рухати весь час, щоб знайти проміжок в діапазоні, куди можна зайти. І виходить досить непогано — один із наших батальйонів літає аналогом аж в Лисичанськ, це за кілька десятків кілометрів.
Після блокування терміналів «Старлінк» у росіян постала проблема з організацією управління. Тому росіяни почали виставляти Wі-Fі-мости, це такі антени на двох висотах, які передають інтернет. Вони їх наставили між позиціями. До цього ми також підходимо комплексно, шукаємо, знищуємо, створюємо максимально «некомфортні» умови. Так, до речі, і зв’язківця одного ліквідували.
Працюємо і на порушення системи управління ворога: коли йде техніка на штурм, наше завдання — збити ретранслятори та антени. Тому на час штурму росіяни будуть без зв’язку, підрозділи некеровані, а ми виграємо годину-дві часу.
Тому порушення системи управління показує свою дієвість: якось ми залишили росіян без зв’язку, їхні мотоциклісти зупинилися просто в полі, і їх знайшли наші FРV-дрони й добили.
Важливим є і мінування: маємо різні протипіхотні та протитанкові міни, зараз держава починає міни видавати в нормальній кількості.
Мінування дає свій результат: коли ворог у великій кількості намагається йти через туман, то там підрив, там ногу відірвало — так і зупиняємо.
— Зачистку Ямполя називають однією з найбільш успішних операцій 81 ОАеМБр 7-го корпусу ДШВ на Слов’янському напрямку. Це правда, що під час зачистки 11 десантників поклали 100 росіян? Розкажіть про цю операцію детальніше.
— Так, тоді наших 12 військових вбили приблизно 80 росіян. Для зачистки Ямполя була створена тактична група «Сіверськ», я її очолив.
У Ямполі працював наш 3-й батальйон. Тут важливим було планування штабу. Перед початком активних дій ми активно завдавали вогневе ураження по точках пілотів: майже всі їхні точки ми старалися кожен день стирати: як артилерією, так і дронами. Тому противник спостереження ніякого за населеним пунктом не вів.
Ямпіль ми «розбили» по укриттях: зробили великий аерознімок, знятий з дрона. Кожен будинок-укриття пронумерували. Ми працювали спільно з групами ССО — доволі приємно з ними було взаємодіяти.
Відтак спочатку ми зайшли в тил противнику і перекрили вхід у Ямпіль. Близько 80 росіян залишилося всередині. Далі ми кожну будівлю чи підвал «продували» FРV-дронами, а потім наші штурмові групи по два-три військовослужбовці перевіряли кожну будівлю. Основне їхнє завдання — в жодному разі не вступати в контакт, а лише виявити та відійти. Противника знищували дрони.
Активно під час дій у цьому населеному пункті ми використовували нашу ППО: в нас є FРV-перехоплювачі в бригаді і ми навчилися збивати «мавіки». Протягом січня, наприклад, ми збили 180 ворожих «мавіків», тому росіяни не мали спостереження за населеним пунктом — могли бити хаотично, але ураження не було.
Окремо в нас були два розрахунки, які весь час перевіряли маршрут щодо наявності так званих «ждунів», якщо виявляли — знищували скидами.
Що важливо під час зачистки Ямполя — старший начальник нас не підганяв. Бойовий дух бійців був на високому рівні, особливо після того, як взяли перших полонених.
Був один стрілецький бій: троє моїх військовослужбовців проти восьми росіян. То ворог тікав, а один наш боєць ще й за росіянами навздогін побіг, ми ще й спиняли його (усміхається).
Так ми системно працювали протягом двох тижнів. росіяни намагалися прориватися в Ямпіль, вони мали закріпитися в ньому за будь-яку ціну. Але ми виставили рубіж, а перед рубежем було мінування. То росіяни повзали без ніг… Потім в них особовий склад закінчився, і ми зачистили Ямпіль. Це все зайняло 2 тижні, можливо, трішки більше з плануванням.
— Якою тепер є ситуація в Закітному? Яка ситуація з логістикою у вашій бригаді на цій ділянці? Як ви оцінюєте загрозу оточення?
— Вони зараз не хочуть в Закітне заходити. Бувають якісь одиночні вилазки — ми їх вбиваємо.
Наші військовослужбовці сидять в укритті, в жодному випадку ніхто нікуди не рухається, щоб противник не виявив. росіяни там активно ведуть і розвідку, і ураження, застосовують «Краснополі».
Через те, що ми там засипали велику кількість мін, — а ми сипали по кілька сот мін на добу — було багато підривів. Тому й вони дуже рідко намагаються по одному зайти в Закітне. Але здебільшого ми їх «ведемо» та знищуємо. Якщо все ж хтось заповзає, то добре підготовлені мої хлопці виходять до них і або вбивають, або беруть в полон.
Закітне росіяни пробують обійти з напрямку Сіверська, Кривої Луки.
— За рахунок чого вдається на цій ділянці фронту стримувати росіян вашим військовим? Наскільки дошкуляють вашим десантникам технології ворога? Як їм протидієте?
— Противник розвивається в різних напрямах. Наприклад, щодо РЕБ. Але в нас є станції, які дають пеленг району, звідки працює РЕБ.
Тому так само як начальник артилерії дає мені засічки артилерійських позицій — так і начальник РЕБу показує райони ворожого РЕБ за допомогою тріангуляції, звідки спостерігається сигнал. Потім оптоволокно летить, шукає, знищує ворожу станцію РЕБ.
Також виявляємо точки пілотів противника. Це окремий напрямок. Ресурсу в мене, чесно кажучи, недостатньо щодо дронів. Але все, що можемо, — зосереджуємо.
Важливою є і розвідка: якщо десь бачимо стежку протоптану, то починаємо за нею спостерігати, виявляти точку і знищувати її.
Великий загальний замисел активних дій на нашому напрямку, думаю, — це битва за Слов’янськ. Якщо подивитися на карту — то це має вигляд оточення щипцями. А взагалі, мені здається, що все у 2014-му починалося зі Слов’янська — тому і вирішальна битва, ймовірно, може бути саме тут…
— Розкажіть, як нарощуєте технологічні спроможності бригади. Як у вас із цим в бригаді? Які нещодавні місії виокремили би? Чи маєте на рівні бригади лабораторії, які працюють на технологічний розвиток частини? Чи має бригада розробки, які допомагають на полі бою? Що саме?
— У нас є лабораторія БПЛА в кожному батальйоні (по роті БпС) і окремо в батальйоні безпілотних систем.
Також працює лабораторія саперів, де готують БК до застосування. Є окремо лабораторія РХБЗ, її фахівці тісно співпрацюють із лабораторією саперів.
Окремо працює лабораторія, яка працює із засобами зв’язку: робить виносні антени, перепаює радіостанції, перепрошиває обладнання, робить дистанційні підриви. У нас зараз система мінних полів така, що з командного пункту бригади можна активувати міну. Комбат, наприклад, спостерігає, куди зайшов противник, натискає кнопку — міна розривається, противника немає.
Окрема увага лабораторії РЕБ: «чуйки», самі робимо засоби перехоплення, РЕБ проти «мавіків» та FРV, розробляємо зараз засоби РЕБ на гексакоптери.
Чимало FРV треба теж доробляти. Так, ми отримуємо дрон зі складу — але щоб він полетів, треба ще попрацювати над ним. А добовий розхід FРV-дронів у нас може сягати сотні одиниць — це якщо немає активних бойових дій.
Все це, що ми розвиваємо ініціативно, фінансується коштом волонтерів та благодійників.
— Кажуть, що ви системна людина і аналізуєте все, зокрема, втрати противника. Особисто ведете різні таблички. Як ви плануєте? Чим це допомагає у веденні бойових дій?
— У роботу треба вникати. Наприклад, є 20 розрахунків пілотів у бригаді. Один із цих розрахунків веде спостереження в повітрі 100 годин, а є розрахунки, які ведуть 20 годин. Чому така різна ефективність у роботі? Наприклад, у одного з наших батальйонів ефективність роботи — 80%, тобто зі 100 вильотів — 80 заходять в ціль. А є підрозділи, де ефективність — 30%. Тому треба шукати причину, чому так відбувається; можливо, якась технічна несправність чи проблема в роботі ретранслятора…
У штабі бригади є інформаційно-аналітичне відділення. Їхні фахівці розраховують, скільки нам дронів треба на місяць. Вони ж заповнюють наші таблички щодня, і таким чином створюється видима картина й динаміка за 10 днів, місяць чи 10 місяців. Це системна робота, дисципліна та порядок.
І я вважаю, що саме дисципліна та порядок допоможуть нам перемогти і зроблять нас сильною державою, як свого часу зробили сильною Римську імперію.
Фото надані пресслужбою 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади ДШВ ЗСУ
Його бригада тримає один із найгарячіших напрямків — Слов’янський — де, за його словами, вже почалася велика битва за Слов’янськ і Краматорськ. І перевага на полі тут залежить не лише від сили зброї, а й від швидкості рішень.
Підхід Михайла Кусяка — про алгоритми, аналітику і просте правило: противника потрібно знищувати ще до того, як він підійде до піхоти.
Як і чому дрони стали головною зброєю поля бою? Як у 81-й бригаді нарощують технологічні спроможності? Як змінюється тактика ворога і яку тактику наші десантники використовують для відбиття цих атак? Про це і не лише кореспондентка АрміяІnfоrm розпитала Михайла Кусяка у великому інтерв’ю.
— Пане Михайле, коли ви прийняли бригаду? Якою ситуація була на той момент? Як загалом йшли до цієї посади?
— У 2014 році випустився лейтенантом — і через два дні поїхав у рейд з 95-ю бригадою. У цій же бригаді я був взводним, ротним, начальником штабу батальйону, комбатом, потім — начальником штабу 25-ї бригади.
Пів року служив у Командуванні, далі — Курська операція. Після її завершення я поїхав до 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади 7-го корпусу ДШВ. Під час Курської операції я був начальником відділу напрямків, або, як зараз модно казати: батл-капітан. У ДШВ ця посада називається старший черговий зміни. Тобто, я заступав на чергування — і всі, хто управляв боєм, мені підпорядковувалися. Я міг, наприклад, запросити вогонь «Хаймарсів» чи удар F-16 — відчував себе, так би мовити, важливим! (усміхається). Я підрулював боєм, бо командувач (генерал-майор Ігор Скибюк. — Ред.) тоді майже не спав, був завжди у русі. Дуже добре пам’ятаю, що він мене запрошував каву пити ще о 2-й ночі. І вже о 5-й ранку він був на місці знову — я йому доповідав обстановку.
— А коли саме вогонь «Хаймарсів» чи F-16 застосували?
— Коли корейці йшли. То ми вольфрамом по них… Згодом я поїздив трохи попрацював по батальйонах… Суджу вже добре знаю (усміхається), зловив там дві «ефпівішки»… Це я, до речі, перший раз був у росії.
Коли очолив 81-шу бригаду 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ у квітні 2025 року, я чітко усвідомлював її славетний бойовий шлях. Це потужний організм із колосальним досвідом: Святогірськ, Ізюмський наступ, надскладна й тривала оборона Білогорівки. Звісно, така інтенсивність боїв накладає свій відбиток — підрозділ потребував системного відновлення та доукомплектування. Моїм завданням стало не просто підтримати цей високий рівень, а адаптувати внутрішні процеси до нових реалій фронту, враховуючи втому людей, які довгий час тримали найважчі ділянки.
Для того, щоб відповідати динаміці сучасної війни, ми провели суттєве оновлення управлінської ланки. Було ухвалено рішення про ротацію командного складу на рівні батальйонів та штабу бригади. Я залучив досвідчених фахівців із різних підрозділів — це дало нам необхідний приплив «свіжої крові» та нових ідей. Окрему увагу приділили логістиці та озброєнню, адже це фундамент боєздатності. Сьогодні я бачу результат: механізм працює злагоджено на всіх рівнях: від штабу до кожного окремого батальйону. Ми не стоїмо на місці, бо війна — це гонка технологій та рішень, де виграє найшвидший.
Особливу увагу ми приділили розвитку безпілотних систем, оскільки це критичний чинник на сучасному полі бою.
Провівши детальний аудит та впровадивши систему статистичного обліку вильотів, ми виявили значний потенціал для зростання ефективності. Якщо на початковому етапі відсоток успішного виконання завдань потребував серйозного покращення, то через повну реорганізацію підрозділу нам вдалося змінити ситуацію. Ми підібрали фахове командування, змінили підходи до підготовки пілотів та масштабували роту в повноцінний батальйон. Зараз це зовсім інший рівень ефективності — система працює на результат.
— Нині ваша бригада тримає оборону на Слов’янському напрямку. Як би ви охарактеризували ситуацію на цій ділянці фронту? Розкажіть, будь ласка, яка тактика ворога на цьому напрямку (двійки-трійки, механізовані штурми тощо)?
— Навпроти нашої бригади зараз стоїть 3-тя загальновійськова армія. І це реально досить сильний противник. Ворог може застосовувати техніку — але більше намагається йти пішими групами.
Переважно рухаються по одному чи двійками, дуже рідко — трійками. Стараються десь пролізти. Дуже важка в них система зв’язку: майже кожна група йде з новою радіостанцією, з новою прошивкою.
росіяни використовують дешеву китайську радіостанцію «ТYТка». Але завжди намагаються розвивати різні варіанти захисту своїх радіомереж.
Крім того, росіяни намагаються навести переправи через річку Бахмутка. Але зараз погода покращилася, у бригаді — є певна кількість розрахунків «крил», і ми постійно облітаємо там все, передивляємося переправи, і стараємося знищувати: гексакоптерами, запускали і «Блискавку», аналог російської «Молнії». Тому створюємо для росіян такі умови, щоб вони не могли технікою перетнути річку. Хоча вони готуються, насипають щось — але ми стараємося відганяти їх. Хоча завжди техніку готують добре: танки, БМП, МТ-ЛБ, обварені «сараями». Активно застосовують тепер електромотоцикли, адже вони працюють досить безшумно, це дає противнику перевагу, особливо в туман.
Варимо «їжаки», скидаємо МЗП з дронів на маршрутах, де мотоцикли їдуть, щоб вони заплутувалися — і це доволі робоча схема. Наприклад, біля однієї позиції була МЗП, яка «впіймала» протягом дня 6 мотоциклів. Наші хлопці ще тоді позабирали в росіян багато снікерсів (усміхається). І так їх об’їлися, що ми їм із дронів скидали і води багато, і таблетки для покращення травлення (регоче).
Якщо ж говорити про загальну обстановку, то думаю, що нині почалася велика битва за Слов’янськ і Краматорськ. Активність ворога тут зросла.
Бачу, що на всіх напрямках кількість втрат противника зменшилась. Якщо ми до нового року силами бригади вбивали 400–480 осіб, підтверджених протягом місяця, то тепер кількість втрат дещо зменшилася. У нас ведуться відповідні таблички, і щодня оновлюємо дані.
Чому менше втрат? Не через те, що ми менше вбиваємо. А через те, що росіян взагалі менше стало. У них поповнення не так інтенсивно йде. Вже й африканців ми не бачимо…
Знаю, що росіяни переводять всіх із військ забезпечення в штурмові підрозділи. І той особовий склад інколи відмовляється від ведення бойових дій: вони просто ховаються десь в нору… Дуже багато російських «штурмовиків» після поранень, хвороб.
Протягом місяця ми пошкоджуємо до 20–30 ворожих гармат. У бригаді є розрахунок «Цербер» — вони за день 9 гармат пошкодили. Це, до речі, колишні протитанкісти, які перевчилися і тепер працюють на оптиці. Помітили, що якщо ми пошкоджуємо противнику гармату, то увесь розрахунок йде в штурмовики.
Протидія ворога змушує нас діяти нестандартно. Ми не просто відправляємо дрон у зону ризику, а створюємо для цього відповідні тактичні умови. Завдяки взаємодії з іншими вогневими засобами бригади, ми на мить дезорієнтуємо противника, створюючи «коридор» для результативної атаки. Це вже не просто робота пілота — це спільна операція, де кожен елемент підстраховує інший. Працювати з таким комплексом заходів важко — але можливо, штаб лише звик до моїх вимог (усміхається).
Так, я вважаю, якщо противник підійшов до піхотної позиції — значить штаб батальйону і штаб бригади програли свій бій. Противник має знищуватися на підходах. Бійці на позиціях навіть не мають знати, що за якихось 4 км від них був бій. Якщо ж піхоті на позиціях доводиться вести стрілецький бій — це ознака того, що, на жаль, штаб свій бій вже програв.
— Яку тактику бійці вашої бригади використовують для відбиття цих атак? Яка ваша тактика показала себе як найбільш дієва?
— Має бути комплекс заходів. По-перше, я особисто контролюю всі точки пілотів, щоб у них були засоби. У мене є табличка в «Дельті», де я контролюю кожного солдата, кожну евакуацію пораненого, кожне застосування дрона.
І якщо якась із позицій не працює чи їй щось бракує — мені доповідають, логістика завдання отримує, і ми питання вирішуємо. У нас жорсткий контроль за наявністю і справністю засобів спостереження і засобів безпосереднього ураження.
Як відомо, Китай зараз трошки обрізав нам постачання «оптики», ціни зросли майже в два рази. Але ми мотаємо самі «оптику» — це дешевше і якість краща. Як каже один із наших комбатів: я сам намотав — і я сам несу відповідальність за те, що я зробив. Бо ж у поставках є нюанси…
Аналогові дрони теж в роботі, але противник активно використовує РЕБ. Ми починаємо частоти рухати весь час, щоб знайти проміжок в діапазоні, куди можна зайти. І виходить досить непогано — один із наших батальйонів літає аналогом аж в Лисичанськ, це за кілька десятків кілометрів.
Після блокування терміналів «Старлінк» у росіян постала проблема з організацією управління. Тому росіяни почали виставляти Wі-Fі-мости, це такі антени на двох висотах, які передають інтернет. Вони їх наставили між позиціями. До цього ми також підходимо комплексно, шукаємо, знищуємо, створюємо максимально «некомфортні» умови. Так, до речі, і зв’язківця одного ліквідували.
Працюємо і на порушення системи управління ворога: коли йде техніка на штурм, наше завдання — збити ретранслятори та антени. Тому на час штурму росіяни будуть без зв’язку, підрозділи некеровані, а ми виграємо годину-дві часу.
Тому порушення системи управління показує свою дієвість: якось ми залишили росіян без зв’язку, їхні мотоциклісти зупинилися просто в полі, і їх знайшли наші FРV-дрони й добили.
Важливим є і мінування: маємо різні протипіхотні та протитанкові міни, зараз держава починає міни видавати в нормальній кількості.
Мінування дає свій результат: коли ворог у великій кількості намагається йти через туман, то там підрив, там ногу відірвало — так і зупиняємо.
— Зачистку Ямполя називають однією з найбільш успішних операцій 81 ОАеМБр 7-го корпусу ДШВ на Слов’янському напрямку. Це правда, що під час зачистки 11 десантників поклали 100 росіян? Розкажіть про цю операцію детальніше.
— Так, тоді наших 12 військових вбили приблизно 80 росіян. Для зачистки Ямполя була створена тактична група «Сіверськ», я її очолив.
У Ямполі працював наш 3-й батальйон. Тут важливим було планування штабу. Перед початком активних дій ми активно завдавали вогневе ураження по точках пілотів: майже всі їхні точки ми старалися кожен день стирати: як артилерією, так і дронами. Тому противник спостереження ніякого за населеним пунктом не вів.
Ямпіль ми «розбили» по укриттях: зробили великий аерознімок, знятий з дрона. Кожен будинок-укриття пронумерували. Ми працювали спільно з групами ССО — доволі приємно з ними було взаємодіяти.
Відтак спочатку ми зайшли в тил противнику і перекрили вхід у Ямпіль. Близько 80 росіян залишилося всередині. Далі ми кожну будівлю чи підвал «продували» FРV-дронами, а потім наші штурмові групи по два-три військовослужбовці перевіряли кожну будівлю. Основне їхнє завдання — в жодному разі не вступати в контакт, а лише виявити та відійти. Противника знищували дрони.
Активно під час дій у цьому населеному пункті ми використовували нашу ППО: в нас є FРV-перехоплювачі в бригаді і ми навчилися збивати «мавіки». Протягом січня, наприклад, ми збили 180 ворожих «мавіків», тому росіяни не мали спостереження за населеним пунктом — могли бити хаотично, але ураження не було.
Окремо в нас були два розрахунки, які весь час перевіряли маршрут щодо наявності так званих «ждунів», якщо виявляли — знищували скидами.
Що важливо під час зачистки Ямполя — старший начальник нас не підганяв. Бойовий дух бійців був на високому рівні, особливо після того, як взяли перших полонених.
Був один стрілецький бій: троє моїх військовослужбовців проти восьми росіян. То ворог тікав, а один наш боєць ще й за росіянами навздогін побіг, ми ще й спиняли його (усміхається).
Так ми системно працювали протягом двох тижнів. росіяни намагалися прориватися в Ямпіль, вони мали закріпитися в ньому за будь-яку ціну. Але ми виставили рубіж, а перед рубежем було мінування. То росіяни повзали без ніг… Потім в них особовий склад закінчився, і ми зачистили Ямпіль. Це все зайняло 2 тижні, можливо, трішки більше з плануванням.
— Якою тепер є ситуація в Закітному? Яка ситуація з логістикою у вашій бригаді на цій ділянці? Як ви оцінюєте загрозу оточення?
— Вони зараз не хочуть в Закітне заходити. Бувають якісь одиночні вилазки — ми їх вбиваємо.
Наші військовослужбовці сидять в укритті, в жодному випадку ніхто нікуди не рухається, щоб противник не виявив. росіяни там активно ведуть і розвідку, і ураження, застосовують «Краснополі».
Через те, що ми там засипали велику кількість мін, — а ми сипали по кілька сот мін на добу — було багато підривів. Тому й вони дуже рідко намагаються по одному зайти в Закітне. Але здебільшого ми їх «ведемо» та знищуємо. Якщо все ж хтось заповзає, то добре підготовлені мої хлопці виходять до них і або вбивають, або беруть в полон.
Закітне росіяни пробують обійти з напрямку Сіверська, Кривої Луки.
— За рахунок чого вдається на цій ділянці фронту стримувати росіян вашим військовим? Наскільки дошкуляють вашим десантникам технології ворога? Як їм протидієте?
— Противник розвивається в різних напрямах. Наприклад, щодо РЕБ. Але в нас є станції, які дають пеленг району, звідки працює РЕБ.
Тому так само як начальник артилерії дає мені засічки артилерійських позицій — так і начальник РЕБу показує райони ворожого РЕБ за допомогою тріангуляції, звідки спостерігається сигнал. Потім оптоволокно летить, шукає, знищує ворожу станцію РЕБ.
Також виявляємо точки пілотів противника. Це окремий напрямок. Ресурсу в мене, чесно кажучи, недостатньо щодо дронів. Але все, що можемо, — зосереджуємо.
Важливою є і розвідка: якщо десь бачимо стежку протоптану, то починаємо за нею спостерігати, виявляти точку і знищувати її.
Великий загальний замисел активних дій на нашому напрямку, думаю, — це битва за Слов’янськ. Якщо подивитися на карту — то це має вигляд оточення щипцями. А взагалі, мені здається, що все у 2014-му починалося зі Слов’янська — тому і вирішальна битва, ймовірно, може бути саме тут…
— Розкажіть, як нарощуєте технологічні спроможності бригади. Як у вас із цим в бригаді? Які нещодавні місії виокремили би? Чи маєте на рівні бригади лабораторії, які працюють на технологічний розвиток частини? Чи має бригада розробки, які допомагають на полі бою? Що саме?
— У нас є лабораторія БПЛА в кожному батальйоні (по роті БпС) і окремо в батальйоні безпілотних систем.
Також працює лабораторія саперів, де готують БК до застосування. Є окремо лабораторія РХБЗ, її фахівці тісно співпрацюють із лабораторією саперів.
Окремо працює лабораторія, яка працює із засобами зв’язку: робить виносні антени, перепаює радіостанції, перепрошиває обладнання, робить дистанційні підриви. У нас зараз система мінних полів така, що з командного пункту бригади можна активувати міну. Комбат, наприклад, спостерігає, куди зайшов противник, натискає кнопку — міна розривається, противника немає.
Окрема увага лабораторії РЕБ: «чуйки», самі робимо засоби перехоплення, РЕБ проти «мавіків» та FРV, розробляємо зараз засоби РЕБ на гексакоптери.
Чимало FРV треба теж доробляти. Так, ми отримуємо дрон зі складу — але щоб він полетів, треба ще попрацювати над ним. А добовий розхід FРV-дронів у нас може сягати сотні одиниць — це якщо немає активних бойових дій.
Все це, що ми розвиваємо ініціативно, фінансується коштом волонтерів та благодійників.
— Кажуть, що ви системна людина і аналізуєте все, зокрема, втрати противника. Особисто ведете різні таблички. Як ви плануєте? Чим це допомагає у веденні бойових дій?
— У роботу треба вникати. Наприклад, є 20 розрахунків пілотів у бригаді. Один із цих розрахунків веде спостереження в повітрі 100 годин, а є розрахунки, які ведуть 20 годин. Чому така різна ефективність у роботі? Наприклад, у одного з наших батальйонів ефективність роботи — 80%, тобто зі 100 вильотів — 80 заходять в ціль. А є підрозділи, де ефективність — 30%. Тому треба шукати причину, чому так відбувається; можливо, якась технічна несправність чи проблема в роботі ретранслятора…
У штабі бригади є інформаційно-аналітичне відділення. Їхні фахівці розраховують, скільки нам дронів треба на місяць. Вони ж заповнюють наші таблички щодня, і таким чином створюється видима картина й динаміка за 10 днів, місяць чи 10 місяців. Це системна робота, дисципліна та порядок.
І я вважаю, що саме дисципліна та порядок допоможуть нам перемогти і зроблять нас сильною державою, як свого часу зробили сильною Римську імперію.
Фото надані пресслужбою 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади ДШВ ЗСУ
Ворог 10 разів атакував на Костянтинівському напрямку — Генштаб ЗСУ
Оперативну інформацію станом на 16:00 28 квітня оприлюднив Генеральний штаб ЗСУ.
Тривають артилерійські обстріли прикордонних районів. Сьогодні на Сумщині постраждали населені пункти Кореньок, Бачівськ, Іскрисківщина, Рижівка, Атинське; на Чернігівщині — Хрінівка.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках противник здійснив 45 обстрілів населених пунктів та позицій наших військ, один з яких — із застосуванням реактивних систем залпового вогню, завдав одного авіаційного удару, застосувавши чотири керовані бомби.
На Південно-Слобожанському напрямку противник двічі штурмував позиції наших підрозділів у районах населених пунктів Стариця та в напрямку Червоної Зорі. Одне боєзіткнення триває до цього часу.
На Куп’янському та Краматорському напрямках противник сьогодні не проводив активних дій.
У районі населеного пункту Дробишеве наші захисники відбивають ворожий штурм на Лиманському напрямку.
На Слов’янському напрямку українські воїни відбили дві спроби загарбників просунутися в районі Ямполя та в напрямку населеного пункту Рай-Олександрівка.
На Костянтинівському напрямку загарбники здійснили десять атак поблизу Костянтинівки, Іллінівки, Олександро-Шультиного, Іванопілля та Плещіївки.
На Покровському напрямку з початку доби окупанти 25 разів намагалися потіснити наших воїнів із займаних позицій у районах населених пунктів Новопавлівка, Софіївка, Вільне, Новоолександрівка, Родинське, Покровськ, Гришине, Удачне, Муравка та Новопідгородне. Три боєзіткнення тривають дотепер.
На Олександрівському напрямку ворог чотири рази наступав у районах населених пунктів Олександроград, Степове та Красногірське. Наразі точиться одне боєзіткнення.
На Гуляйпільському напрямку Сили оборони успішно відбили десять ворожих атак у районах Залізничного, Гуляйпільського, Добропілля, Святопетрівки та Староукраїнки. Ворог завдав авіаударів у районах населених пунктів Зелене, Рівне, Чарівне, Долинка, Гуляйпільське та Любицьке. Одне боєзіткнення триває.
На Оріхівському напрямку ворог завдав авіаційних ударів по районах населених пунктів Новоолександрівка та Оріхів.
На Придніпровському напрямку Сили оборони успішно відбили одну ворожу штурмову дію в районі Антонівського мосту, ще одна атака противника триває до цього часу.
На інших напрямках суттєвих змін в обстановці наразі не відбувається. Спроб ворога просуватися не зафіксовано.
«Українські війська виснажують ворога вздовж усієї лінії бойового зіткнення та в тилу.
Приєднуйтеся до Сил оборони! Боротьба триває!» — сказано в повідомленні Генштабу ЗСУ.
Як повідомляла АрміяІnfоrm, протягом минулої доби на фронті зафіксовано 226 бойових зіткнень.
Тривають артилерійські обстріли прикордонних районів. Сьогодні на Сумщині постраждали населені пункти Кореньок, Бачівськ, Іскрисківщина, Рижівка, Атинське; на Чернігівщині — Хрінівка.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках противник здійснив 45 обстрілів населених пунктів та позицій наших військ, один з яких — із застосуванням реактивних систем залпового вогню, завдав одного авіаційного удару, застосувавши чотири керовані бомби.
На Південно-Слобожанському напрямку противник двічі штурмував позиції наших підрозділів у районах населених пунктів Стариця та в напрямку Червоної Зорі. Одне боєзіткнення триває до цього часу.
На Куп’янському та Краматорському напрямках противник сьогодні не проводив активних дій.
У районі населеного пункту Дробишеве наші захисники відбивають ворожий штурм на Лиманському напрямку.
На Слов’янському напрямку українські воїни відбили дві спроби загарбників просунутися в районі Ямполя та в напрямку населеного пункту Рай-Олександрівка.
На Костянтинівському напрямку загарбники здійснили десять атак поблизу Костянтинівки, Іллінівки, Олександро-Шультиного, Іванопілля та Плещіївки.
На Покровському напрямку з початку доби окупанти 25 разів намагалися потіснити наших воїнів із займаних позицій у районах населених пунктів Новопавлівка, Софіївка, Вільне, Новоолександрівка, Родинське, Покровськ, Гришине, Удачне, Муравка та Новопідгородне. Три боєзіткнення тривають дотепер.
На Олександрівському напрямку ворог чотири рази наступав у районах населених пунктів Олександроград, Степове та Красногірське. Наразі точиться одне боєзіткнення.
На Гуляйпільському напрямку Сили оборони успішно відбили десять ворожих атак у районах Залізничного, Гуляйпільського, Добропілля, Святопетрівки та Староукраїнки. Ворог завдав авіаударів у районах населених пунктів Зелене, Рівне, Чарівне, Долинка, Гуляйпільське та Любицьке. Одне боєзіткнення триває.
На Оріхівському напрямку ворог завдав авіаційних ударів по районах населених пунктів Новоолександрівка та Оріхів.
На Придніпровському напрямку Сили оборони успішно відбили одну ворожу штурмову дію в районі Антонівського мосту, ще одна атака противника триває до цього часу.
На інших напрямках суттєвих змін в обстановці наразі не відбувається. Спроб ворога просуватися не зафіксовано.
«Українські війська виснажують ворога вздовж усієї лінії бойового зіткнення та в тилу.
Приєднуйтеся до Сил оборони! Боротьба триває!» — сказано в повідомленні Генштабу ЗСУ.
Як повідомляла АрміяІnfоrm, протягом минулої доби на фронті зафіксовано 226 бойових зіткнень.
Україна збільшила дальність далекобійних ударів по росії у 2,5 раза
У Міністерстві оборони України нагадали про ключові dеер strіkе удари по росії.Якщо у 2022 році українські засоби могли дістати об’єкти приблизно за 630 км, то тепер засоби dеер strіkе ефективно працюють на дистанціях до близько 1750 км.
Авіабаза Енгельс-2
У грудні 2022-го українські війська вразили авіабазу Енгельс-2 у Саратовській області. Це один із ключових аеродромів стратегічної авіації росії. Унаслідок удару було пошкоджено два бомбардувальники Ту-95МС.Дальність атаки становила близько 650 км і стала рекордною на той момент. Цей удар став одним з резонансних провалів російської протиповітряної оборони у 2022 році та водночас найбільш показовим прикладом українських далекобійних можливостей на той момент.Водночас українські оборонці вразили авіабазу «Дягілєво» в Рязанській області рф, розташовану на відстані близько 500–600 км.Перевиконання плану знищення, у росії більше немає мирного тилу: головне з інтерв’ю «Мадяра» для ВВСПерехід до системних далекобійних ударів
У 2024 році Україна значно розширила географію далекобійних ударів:- 2 квітня вперше атаковано виробництво «Шахедів» у зоні «Алабуга» на відстані 1 200 км;9 травня уражено НПЗ «Газпром Нєфтєхім Салават» на відстані 1 500 км.
Удари на великих дистанціях
У лютому 2026 року українські оборонці завдали удару по Ухтинському НПЗ у Республіці Комі рф — приблизно за 1750 км від кордону.У 2026 році Сили оборони України регулярно б’ють по ворожих цілях як на передовій, так і в глибокому тилу противника, посилюючи тиск на агресора. Зокрема, в Уфі на відстані близько 1400 км було уражено нафтопереробні підприємства «Башнєфть-Новойл» і «Башнєфть-Уфанєфтєхім».Удари по нафтовій інфраструктурі рф на Балтиці: наслідки уражень та чому це важливоЛише в березні під ударами опинилися п’ять стратегічних заводів і десять об’єктів нафтопереробної галузі росії. Географія операцій охопила як тимчасово окуповані території — Крим, Донецьку та Луганську області, — так і віддалені регіони рф, зокрема Ленінградську область.Командувач СБС Роберт «Мадяр» Бровді раніше зазначив, що кремлівський диктатор Володимир Путін перетворює природні ресурси на криваві долари, які потім витрачаються проти України у вигляді «Шахедів» і балістичних ракет.Саме тому Україна активізувала далекобійні удари по російських об’єктах, насамперед по нафтопромисловості. І дночасно завдає ворогу величезних втрат на фронті.Розвиток далекобійних спроможностей є одним із ключових напрямів оборони України. Такі удари завдають росії відчутних збитків. Йдеться про втрати, які мають критичний вплив на можливості противника.Як зазначав міністр оборони Михайло Федоров, завершення війни залежить від комплексного тиску: закритого неба, втрати російською армією наступального потенціалу та виснаження її економіки. Україна щодня працює над тим, щоб ці умови стали реальністю, і кожен день війни мав для агресора дедалі більшу ціну.Дрони, що забезпечують роботу інших дронів: як НРК рятують логістику FPV-пілотів на фронті
Дрони, які забезпечують роботу інших дронів
Підрозділи 42-ї окремої механізованої бригади вже 10 місяців тримають позиції на Новопавлівському напрямку. Ворог застосовує різні тактики, аби прорвати оборону українських військ — малі штурмові групи, використовують як броньовану, так і швидкісну техніку. Головний аргумент протидії їм — FРV-дрони. Саме вони є основним засобом ураження, розповідає командир роти батальйону безпілотних систем «Перун» Андрій з позивним «Малий». Але щоб вони літали, до позицій потрібно постійно доставляти борти, боєприпаси, паливо та продовольство. А це непросте завдання.«Ворог тут сконцентрував багато екіпажів БПЛА. Раніше ми могли більш безпечно заїжджати на позиції за 6–7 кілометрів від „нуля“. Але ворог масштабував свої дрони, запровадив дистанційне мінування, і логістика стала вкрай небезпечною. Але ж позиції не можуть залишатися без засобів, бо при якомусь штурмі ми не зможемо нічого зробити. Ризикувати людьми ми не хотіли, тому кілька місяців тому почали розвивати напрям наземних роботизованих комплексів. Аби саме НРК забезпечували нашу логістику», — розповідає Андрій.«27 місій — це дуже довге життя»
Наразі напрям НРК у підрозділі очолює Роман на позивний «Шеф». Розповідає, що місії з доставки всього потрібного на позиції відбуваються щоденно.«Ми почали займатися НРК в лютому. Тоді отримали перший борт і почали застосовувати. Було в нас і досить багато помилок. Але ми все проаналізували та зробили висновки. І зараз от у нас один борт вже 27-му місію виконує. Для НРК це дуже довге життя. У нас є навіть правило — НРК ми можемо втратити, але лише після того, як виконаємо місію», — говорить «Шеф».Логістична місія стала евакуаційною: НРК врятував життя двох поранених
Знакова місія екіпажу НРК відбулася під час першого ж виїзду. Звичайна доставка провізії та БК на дві точки FРV-пілотів перетворилася на рятувальну операцію.«На другій точці під час розвантаження прилетів ворожий FРV. Двоє наших хлопців зазнали важких поранень. Ми мали швидко ухвалити рішення. На пікапі заїхати можна було, але дуже ризиковано. Тому вирішили евакуювати на тому ж НРК, на якому здійснювали логістику. Все відбулося успішно. Хлопців вивезли, вони живі. НРК проїхав близько 8 кілометрів до точки, звідки ми змогли забрати поранених вже на машині, — згадує «Малий».Цей випадок остаточно довів, що розвивати напрямок НРК було правильним рішенням. Адже з їхньою допомогою можна не лише логістику забезпечувати, а й вивозити поранених.Планування та 14 годин за пультом
За словами «Шефа», підрозділ надає перевагу великим НРК. Наразі використовують борт Rаtеl Н. До цього були «Миротворці». Також є «Тарган».«Були у нас й менші НРК, але вони більш вразливі до погодних умов, уражень, підривів. Якщо „Миротворець“ якось витримав 5 прильотів FРV і виїхав, то невеличкі НРК такого не можуть», — розповідає «Шеф».Всіма технічними питаннями в підрозділі займається технік. Він готує борти до виїзду, перевіряє їхній стан. Періодично спілкується з виробниками, аби вони могли модернізувати свої розробки. До екіпажу входять пілот і штурман. За словами «Шефа», вони можуть замінювати один одного під час місій. Адже один виїзд зазвичай триває кілька годин. А були місії й по 14 годин. А сам «Шеф» займається плануванням:«Це дуже важливий момент місії. Потрібно розробити маршрут, враховуючи рельєф, погодні умови та ситуацію в тій місцевості. Я аналізую попередні місії, переглядаю стріми в зоні нашої відповідальності. Дивлюся, чи стабільний зараз зв’язок, які умови і тому подібне».Майбутнє НРК: від логістики до штурмів
НРК, на думку військових, має великі перспективи. Розвивати його можна в багатьох напрямах. Наприклад, у розмінуванні, або в бойових місіях.«Ті ж піхотинці, які зараз на передку, вони б могли сидіти десь на „відтяжці“ і займатися бойовим чергуванням на НРК. З тими ж бойовими турелями. Так само й штурмові дії проводити. Бо можна не лише кулемет, а й гранатомет поставити. Також є ідеї щодо розмінування та збиття ворожих дронів. Є й інші варіанти. Все це дозволить зменшити втрати особового складу, покращити логістику. Тож є куди ще розвиватися», — вважає «Шеф».Також додатковим плюсом є те, що НРК досить прості щодо підготовки екіпажів. За словами військових, освоїти це може будь-хто, і для цього не потрібно бути водієм із 30-річним стажем.фото автораСвітові видатки на оборону досягли рекорду, Україна витрачає найбільшу частку ВВП: щорічний звіт SIPRI
Україна вперше досягла рівня у $84,1 млрд витрат на оборону, або 40% ВВП — найвищий показник у світі. Ці дані оприлюднив Стокгольмський інститут дослідження миру (SІРRІ) у своєму щорічному звіті.Світові військові витрати зросли у 2025 році навіть попри скорочення у Сполучених Штатах. Різке збільшення витрат у Європі та постійне зростання в Азії й Океанії були більш ніж достатніми, щоб компенсувати зменшення від США протягом року.АрміяІnfоrm проаналізувала звіт SІРRІ та наводить ключові дані.
США в лідерах, але зменшують витрати
Річний приріст 2025 року виявився найнижчим з 2021-го — після стрибка на 9,7% у 2024-му. Попри зниження витрат США, зростання в Європі та Азії з Океанією повністю компенсувало американський спад. Витрати зросли в усіх регіонах світу, окрім Американського континенту.Світові військові витрати значною мірою зосереджені у відносно невеликій групі держав: на 15 країн з найбільшими витратами припадало $2 трлн 304 млрд , або 80% світових військових витрат у 2025 році.12 із 15 країн збільшили свої військові видатки у 2025 році, і лише США, Велика Британія та Ізраїль продемонстрували зменшення.Частка 15 країн із найбільшими військовими витратами у 2025 році. Дані — щорічний звіт SІРRІТоп-5 країн за витратами — США ($954 млрд), Китай ($336 млрд), Росія ($190 млрд), Німеччина ($114 млрд) та Індія ($92,1 млрд) — разом вони становлять 58% світових оборонних видатків.США і надалі найбільше витрачають на оборону, на їхню частку припадала третина всіх військових витрат у 2025 році, але розрив з Китаєм зменшується.Частка США неухильно зменшувалася з 2020 року і впала на 4,3% між 2024 і 2025 роками, що відображає як щорічне зменшення витрат США, так і загальне зростання витрат в інших країнах.Рекордні показники України
Україна посідає 7-ме місце у світі за витратами на оборону відносно частки ВВП. У 2025 році військові видатки України зросли на 20%, а за десятиліття 2016–2025 років — на 1501%.За оцінками експертів SІРRІ, військові витрати України сягнули $84,1 млрд, що є найвищим показником за всю історію країни і становить 40% ВВП та 63% державних видатків. Обидві цифри зросли у 2025 році, залишаючись найвищими у світі четвертий рік поспіль, тобто увесь час повномасштабного російського вторгнення.10 країн з найбільшої часткою оборонних витрат у співвідношенні до ВВП. Дані – SІРRіУпродовж 2025 року оборонний бюджет переглядався двічі — додатково виділено $17,7 млрд на боєприпаси, виробництво зброї та забезпечення військових.Попри відсутність нових американських зобов’язань, партнери надали Україні $52,2 млрд підтримки — максимум з початку повномасштабного вторгнення, 11%, як порівняти з 2024 роком.НАТО посилюється в Європі
У 2025 році військові видатки 32 країн-членів НАТО сягнули $1 трлн 581 млрд, що становить 55% від загальних світових витрат. Витрати США впали на 7,5% до $954 млрд — переважно через скасування додаткових асигнувань на допомогу Україні та Ізраїлю.Водночас європейські члени НАТО торік витратили $864 млрд, що на 14% більше, ніж у 2024 році, і є найвищим рівнем витрат у Європі, який коли-небудь фіксував SІРRІ.Витрати Європи подвоїлись за 10 років ( 102%). Це зростання пов’язане переважно з російським вторгненням в Україну та невизначеністю щодо гарантій безпеки з боку США для європейських членів НАТО.У червні 2025 року країни НАТО домовилися підвищити цільовий показник витрат на оборону з 2% до 5% ВВП (мінімум 3,5% — на ядро оборони) до 2035 року.Польща наразі лідирує серед членів альянсу — 4,5% ВВП. Латвія йде другою з показником у 3,6% ВВП. Серед найпомітніших змін — Іспанія ( 50%), Бельгія ( 59%), Данія ( 46%), Норвегія ( 49%).Росія збільшує видатки на війну
Росія витратила на армію орієнтовно $190 млрд ( 5,9%) — найповільніше зростання з початку повномасштабного вторгнення. Проте військові витрати як частка ВВП сягнули 7,5%, а їхня частка у держвидатках — рекордних 20%.Частка засекречених статей в російському оборонному бюджеті зросла з 73% до 79%. Через санкції та економічний тиск Росія масово нарощує виробництво дешевих БПЛА, замінюючи ними знищену дорогу техніку.Західні санкції також змусили Росію шукати нові шляхи імпорту компонентів подвійного призначення та передових технологій, закуповуючи їх у країнах, що не застосовують санкцій, або через такі країни.Однак реструктуризація деяких ланцюгів постачання в оборонній промисловості призвела до загального зростання витрат на закупівлі, частково через вищі ціни, які встановлюють нові постачальники.«У 2025 році світові військові витрати знову зросли, оскільки держави відреагували на черговий рік воєн, невизначеності та геополітичних потрясінь масштабними програмами озброєння», — зазначив Сяо Лян, науковий співробітник Програми з військових витрат та виробництва озброєння SІРRІ. «З огляду на масштаб поточних криз, а також на довгострокові цілі багатьох держав щодо військових витрат, це зростання, ймовірно, триватиме протягом 2026 року та й надалі».Україна витрачає 40% ВВП, світові видатки на оборону сягнули рекорду: деталі щорічного звіту SIPRI
Україна вперше досягла рівня у $84,1 млрд витрат на оборону, або 40% ВВП — найвищий показник у світі. Ці дані оприлюднив Стокгольмський інститут дослідження миру (SІРRІ) у своєму щорічному звіті.Світові військові витрати зросли у 2025 році навіть попри скорочення у Сполучених Штатах. Різке збільшення витрат у Європі та постійне зростання в Азії й Океанії були більш ніж достатніми, щоб компенсувати зменшення від США протягом року.АрміяІnfоrm проаналізувала звіт SІРRІ та наводить ключові дані.
США в лідерах, але зменшують витрати
Річний приріст 2025 року виявився найнижчим з 2021-го — після стрибка на 9,7% у 2024-му. Попри зниження витрат США, зростання в Європі та Азії з Океанією повністю компенсувало американський спад. Витрати зросли в усіх регіонах світу, окрім Американського континенту.Світові військові витрати значною мірою зосереджені у відносно невеликій групі держав: на 15 країн з найбільшими витратами припадало $2 трлн 304 млрд , або 80% світових військових витрат у 2025 році.12 із 15 країн збільшили свої військові видатки у 2025 році, і лише США, Велика Британія та Ізраїль продемонстрували зменшення.Частка 15 країн із найбільшими військовими витратами у 2025 році. Дані — щорічний звіт SІРRІТоп-5 країн за витратами — США ($954 млрд), Китай ($336 млрд), Росія ($190 млрд), Німеччина ($114 млрд) та Індія ($92,1 млрд) — разом вони становлять 58% світових оборонних видатків.США і надалі найбільше витрачають на оборону, на їхню частку припадала третина всіх військових витрат у 2025 році, але розрив з Китаєм зменшується.Частка США неухильно зменшувалася з 2020 року і впала на 4,3% між 2024 і 2025 роками, що відображає як щорічне зменшення витрат США, так і загальне зростання витрат в інших країнах.Рекордні показники України
Україна посідає 7-ме місце у світі за витратами на оборону відносно частки ВВП. У 2025 році військові видатки України зросли на 20%, а за десятиліття 2016–2025 років — на 1501%.За оцінками експертів SІРRІ, військові витрати України сягнули $84,1 млрд, що є найвищим показником за всю історію країни і становить 40% ВВП та 63% державних видатків. Обидві цифри зросли у 2025 році, залишаючись найвищими у світі четвертий рік поспіль, тобто увесь час повномасштабного російського вторгнення.Упродовж 2025 року оборонний бюджет переглядався двічі — додатково виділено $17,7 млрд на боєприпаси, виробництво зброї та забезпечення військових.Попри відсутність нових американських зобов’язань, партнери надали Україні $52,2 млрд підтримки — максимум з початку повномасштабного вторгнення, 11%, як порівняти з 2024 роком.НАТО посилюється в Європі
У 2025 році військові видатки 32 країн-членів НАТО сягнули $1 трлн 581 млрд, що становить 55% від загальних світових витрат. Витрати США впали на 7,5% до $954 млрд — переважно через скасування додаткових асигнувань на допомогу Україні та Ізраїлю.Водночас європейські члени НАТО торік витратили $864 млрд, що на 14% більше, ніж у 2024 році, і є найвищим рівнем витрат у Європі, який коли-небудь фіксував SІРRІ.Витрати Європи подвоїлись за 10 років ( 102%). Це зростання пов’язане переважно з російським вторгненням в Україну та невизначеністю щодо гарантій безпеки з боку США для європейських членів НАТО.У червні 2025 року країни НАТО домовилися підвищити цільовий показник витрат на оборону з 2% до 5% ВВП (мінімум 3,5% — на ядро оборони) до 2035 року.Польща наразі лідирує серед членів альянсу — 4,5% ВВП. Латвія йде другою з показником у 3,6% ВВП. Серед найпомітніших змін — Іспанія ( 50%), Бельгія ( 59%), Данія ( 46%), Норвегія ( 49%).Росія збільшує видатки на війну
Росія витратила на армію орієнтовно $190 млрд ( 5,9%) — найповільніше зростання з початку повномасштабного вторгнення. Проте військові витрати як частка ВВП сягнули 7,5%, а їхня частка у держвидатках — рекордних 20%.Частка засекречених статей в російському оборонному бюджеті зросла з 73% до 79%. Через санкції та економічний тиск Росія масово нарощує виробництво дешевих БПЛА, замінюючи ними знищену дорогу техніку.Західні санкції також змусили Росію шукати нові шляхи імпорту компонентів подвійного призначення та передових технологій, закуповуючи їх у країнах, що не застосовують санкцій, або через такі країни.Однак реструктуризація деяких ланцюгів постачання в оборонній промисловості призвела до загального зростання витрат на закупівлі, частково через вищі ціни, які встановлюють нові постачальники.«У 2025 році світові військові витрати знову зросли, оскільки держави відреагували на черговий рік воєн, невизначеності та геополітичних потрясінь масштабними програмами озброєння», — зазначив Сяо Лян, науковий співробітник Програми з військових витрат та виробництва озброєння SІРRІ. «З огляду на масштаб поточних криз, а також на довгострокові цілі багатьох держав щодо військових витрат, це зростання, ймовірно, триватиме протягом 2026 року та й надалі».З початку цього року Сили оборони отримали вже вдвічі більше дронів-перехоплювачів, аніж за весь 2025-й
Про це увечері 27 квітня повідомив Міністр оборони України Михайло Федоров.За його даними, лише з початку 2026 року за контрактами Агенції оборонних закупівель ДОТ військо отримало вдвічі більше таких засобів, аніж за весь 2025 рік.Зараз зенітні дрони купуються завдяки кільком каналам постачання:
- прямі закупівлі за контрактами Агенства оборонних закупівель ДОТ;за програмою Армія дронів.Бонус;на маркетплейсі зброї DОТ-Сhаіn Dеfеnсе.
Гітара, «Роккі» і самовпевнений напис на снігу: що бачать українські оператори БПЛА типу «Крило» на передовій
В інтерв’ю з кореспондентом АрміяІnfоrm командир взводу БПЛА з позивним «Рон» розповідає, як відбувається робота на відстані десятків кілометрів, як координуються удари і чому іноді найуспішніша операція — та, для якої навіть не довелося злетіти.
— Де ти служиш, чим займаєшся?
— Мій позивний «Рон», я командир взводу безпілотних авіаційних комплексів 42-ї окремої механізованої бригади, у війську я вже чотири роки.
— Розкажи про свій шлях. Розпочинав одразу в 42-й, чи були інші підрозділи?
— На початку повномасштабного вторгнення я підійшов до своєї дружини і сказав, що піду воювати. Єдине, про що ми з нею домовилися, що спочатку я пройду курс підготовки, опаную певний фах та навички і тільки після піду до війська, перед цим ще близько пів року був в ДФТГ, а потім долучився через знайомих до 14-ї окремої механізованої бригади, в розвідувальну роту пішов.
Далі нас відправили на проходження БЗВП, а звідти, коли я приїхав, мені повідомили, що я вже переведений в 42-у бригаду. Я сам не зрозумів, як так вийшло, але не шкодую.
— Як в твоєму житті з’явилися дрони?
— Це цікава така історія. Коли я був в ДФТГ, там проходили курси «технології в умовах війни». Я пройшов цей курс, отримав сертифікат, але зізнаюся чесно, думав, що це все не серйозно, а БПЛА не матимуть перспективи в майбутньому.
На основі цього сертифікату мені дали дрон, і я з ним поїхав воювати, а коли потрапив вже в 42-у бригаду, вийшов командир і сказав, що набирають операторів БПЛА. І тут мені став у нагоді сертифікат дронаря.
— Розкажи про свої перші бойові виїзди, які були твої основні задачі?
— Це був Серебрянський ліс в 2023-му році. Перше завдання було просто підвезти хлопцям генератор і радіостанції. Виїхати, подивитися, що там і як.
Приїхали на НММWV, був свого роду хаос у взаємодії… Ледь до противника на позицію не заїхали, але благо вчасно зорієнтувалися.
Розвантажили, взяли генератор, давай бігти до хлопців, принесли вантаж, все нормально.
Вертаємось назад до автівки, а її вже привалило деревом. От такий перший бойовий вихід був.
—Як саме ти почав працювати безпосередньо з БПЛА?
— Будемо реалістами — підрозділи БПЛА почали з’являтися негласно. Тут варто віддати належне адекватним старшим командирам, які розуміли, що розвідка переднього краю може суттєво покращити ефективність усього військового організму.
Мене забрали на пілота, потім я потрапив у службу експлуатації безпілотних систем. Приходили борти, ми їх описували, а вже потім я перевівся в роту ударних безпілотних авіаційних комплексів.
Після Серебрянського лісу нас перекинули на Бахмутський напрямок. У нас було два екіпажі. До нас там був лише один і він працював 24/7. Я не знаю взагалі, як хлопці вивозили це все.
— Що тобі запам’яталося з періоду боїв за Бахмут?
— Взагалі дуже багато «вагнерів» було, а ще напалили чимало російських ТОС-1А «Солнцепьок», які виходили працювати за декілька кілометрів від передового краю.
— Де простіше працювати: в міській забудові чи у лісовій місцевості?
— Безумовно, в місті простіше, але якщо ми враховуємо пору року, то взимку краще буде ліс, бо техніка залишає сліди і її легше виявити і знищити.
— Яку «жирну» ціль вам вдавалося знищити?
— Це було під час наступу окупантів на Вовчанськ. Є така ворожа система радіоелектронної боротьби Р-340РП «Поле-21», яку ми знищили.
Взагалі ця історія — досить смішна, тому що ми приїхали на позицію і не могли злетіти. У нас просто було повне подавлення засобами РЕБ і ніхто не міг зрозуміти, в чому проблема.
В результаті, приїхала група спеціалістів до нас на позицію, які виставили апаратуру і вони засікли вороже «Поле-21», яке потім знищили.
Фактично ми зробили роботу, не вилітаючи.
— Розкажи про свою роботу оператора крила?
— Робота пілота — це рутина. Це більше про відповідальність та про самовіддачу в принципі. Ми ж літаємо там на відстань понад 20-30 км.
— Чи працює система бонусів єБали?
— Так, і досить ефективно. Ми подаємо дані про ураження і отримуємо бонуси для закупівлі обладнання, але варто враховувати, що цілі ближче 20 км нам можуть не зараховувати, бо ми працюємо на дальні дистанції.
— Я правильно розумію, що якщо ти виявиш важливу ціль ближче ніж певна відстань, тобі її не зарахують?
— Саме так, тому що ми пілоти «крила». Нам необхідно працювати далі. Вони кажуть: «Спасибі, але давайте шукайте далі».
Типу ось так це буде: якщо за 20 км ми знаходимо ціль, подаємо її на спільну систему взаємодії, і припустимо, ось ударний дрон якийсь бачить її, він підключається на цю ціль, і знищує, а бали діляться на нього і нас.
Загалом комунікація відбувається на досить високому рівні.
— Чи траплялися випадки, коли ви підтримували піхоту з повітря?
— Так, одного разу ми просто спустили борт на 150 метрів від землі, коли ворог пробував штурмувати наших піхотинців, і коли ми пролітали над ними, борт видавав звук майже як «Шахед». Ми пролетіли над ними пару разів, а вони порозбігалися і через тепловізор це було видно. Вийшло як психологічне подавлення.
— Якісь дивні ситуації бували під час роботи?
— Так, це було під час боїв за Вовчанськ. Якось ми залітали на понад 40 км, і от уяви картину, ми пролітаємо і бачимо, як окупанти під гітару в шортах та капцях сидять в лісі, накритий стіл і розпивають горілку.
На нас виходить наш начальник розвідки і каже: «хлопці це що таке»?
Ну і все, оперативно відпрацювали артилеристи під наше коригування. Потім вже не було там ні «мальчіків в шортіках», ні гітар, ні танців.
— Чи були випадки, коли важко було зрозуміти логіку дій противника?
— Якось виїжджала ворожа САУ-шка, яка відстрілювалася по нашим позиціям. Ми її хотіли виявити, але не вийшло. Це була зима 2025 року, все там же на Вовчанському напрямку, і на третій день ми літаємо, в районі ймовірної дислокації, і бачимо на снігу написано — «х*й».
Тобто ти уяви, що зробили росіяни: замість того, щоб там щось змінити, вони просто написали лайливе слово типу, «ви в нас не влучили», і заховали САУ поруч з тим написом. Ми навели на неї нашу артилерію та уразили.
— Ви працюєте лише в інтересах свого підрозділу?
— Не тільки, якщо є необхідність допомогти побратимам-суміжникам, то взаємодіємо разом.
Була цікава історія, яку мені розповіли суміжники, яких ми підтримували з повітря.
Їм було необхідно зачистити позицію противника, і ось вночі заходять вони в траншею, там стоїть черговий в дощовому пончо, вони його без шуму знімають, підходять ближче до входу в бліндаж і чують якийсь дивний шум всередині.
Обережно відсовують шторку вхідної ковдри, а там вісім росіян сидять спинами до входу і дивляться фільм «Роккі» по телевізору. Наші довго не вагалися, закинули їм «ефки», ті навіть не встигли зрозуміти, що відбулося.
— Чи працює система рекрутингу для набору саме операторів БПЛА?
— Так, в мене особисто є товариш, який захотів потрапити до нас в підрозділ. Він запитав спочатку, чи реально це, я уточнив у свого командира, чи є у нас місце по штату. Потім я йому скинув інформацію, він спокійно сам почитав, ніхто його не тягнув. Людина спокійно закрила усі свої особисті справи. Після того він пройшов всі необхідні процедури, БЗВП, фахове навчання.
Який сенс у мене втратити бійця, який ще не готовий до роботи, а кращого, може і не буде. Я стараюсь всіх новеньких хлопців ставити в екіпаж з досвідченими, які їх швидше підтягують до загального рівня. Я вважаю, це найбільш здоровий підхід.
— Яка твоя особиста мотивація бути у війську?
— Я, чесно кажучи цю мою мотивацію і не шукав. Ми ж ні до кого не ломимося, а вони прийшли до нас, на нашу землю.
Це знаєш, як в твою квартиру хтось вибив двері, зайшов, окупував прихожу чи коридор, і що, ти будеш вислуховувати його хворі розмови про те, що це тепер його?
Це смішно, а чекати, що він схаменеться, вибачиться і піде геть, то можна дочекатися, як він окупує всю твою домівку. Той, хто розуміє лише мову сили, має її відчути в повній мірі на собі.
Фото: з особистого архіву бійця
— Де ти служиш, чим займаєшся?
— Мій позивний «Рон», я командир взводу безпілотних авіаційних комплексів 42-ї окремої механізованої бригади, у війську я вже чотири роки.
— Розкажи про свій шлях. Розпочинав одразу в 42-й, чи були інші підрозділи?
— На початку повномасштабного вторгнення я підійшов до своєї дружини і сказав, що піду воювати. Єдине, про що ми з нею домовилися, що спочатку я пройду курс підготовки, опаную певний фах та навички і тільки після піду до війська, перед цим ще близько пів року був в ДФТГ, а потім долучився через знайомих до 14-ї окремої механізованої бригади, в розвідувальну роту пішов.
Далі нас відправили на проходження БЗВП, а звідти, коли я приїхав, мені повідомили, що я вже переведений в 42-у бригаду. Я сам не зрозумів, як так вийшло, але не шкодую.
— Як в твоєму житті з’явилися дрони?
— Це цікава така історія. Коли я був в ДФТГ, там проходили курси «технології в умовах війни». Я пройшов цей курс, отримав сертифікат, але зізнаюся чесно, думав, що це все не серйозно, а БПЛА не матимуть перспективи в майбутньому.
На основі цього сертифікату мені дали дрон, і я з ним поїхав воювати, а коли потрапив вже в 42-у бригаду, вийшов командир і сказав, що набирають операторів БПЛА. І тут мені став у нагоді сертифікат дронаря.
— Розкажи про свої перші бойові виїзди, які були твої основні задачі?
— Це був Серебрянський ліс в 2023-му році. Перше завдання було просто підвезти хлопцям генератор і радіостанції. Виїхати, подивитися, що там і як.
Приїхали на НММWV, був свого роду хаос у взаємодії… Ледь до противника на позицію не заїхали, але благо вчасно зорієнтувалися.
Розвантажили, взяли генератор, давай бігти до хлопців, принесли вантаж, все нормально.
Вертаємось назад до автівки, а її вже привалило деревом. От такий перший бойовий вихід був.
—Як саме ти почав працювати безпосередньо з БПЛА?
— Будемо реалістами — підрозділи БПЛА почали з’являтися негласно. Тут варто віддати належне адекватним старшим командирам, які розуміли, що розвідка переднього краю може суттєво покращити ефективність усього військового організму.
Мене забрали на пілота, потім я потрапив у службу експлуатації безпілотних систем. Приходили борти, ми їх описували, а вже потім я перевівся в роту ударних безпілотних авіаційних комплексів.
Після Серебрянського лісу нас перекинули на Бахмутський напрямок. У нас було два екіпажі. До нас там був лише один і він працював 24/7. Я не знаю взагалі, як хлопці вивозили це все.
— Що тобі запам’яталося з періоду боїв за Бахмут?
— Взагалі дуже багато «вагнерів» було, а ще напалили чимало російських ТОС-1А «Солнцепьок», які виходили працювати за декілька кілометрів від передового краю.
— Де простіше працювати: в міській забудові чи у лісовій місцевості?
— Безумовно, в місті простіше, але якщо ми враховуємо пору року, то взимку краще буде ліс, бо техніка залишає сліди і її легше виявити і знищити.
— Яку «жирну» ціль вам вдавалося знищити?
— Це було під час наступу окупантів на Вовчанськ. Є така ворожа система радіоелектронної боротьби Р-340РП «Поле-21», яку ми знищили.
Взагалі ця історія — досить смішна, тому що ми приїхали на позицію і не могли злетіти. У нас просто було повне подавлення засобами РЕБ і ніхто не міг зрозуміти, в чому проблема.
В результаті, приїхала група спеціалістів до нас на позицію, які виставили апаратуру і вони засікли вороже «Поле-21», яке потім знищили.
Фактично ми зробили роботу, не вилітаючи.
— Розкажи про свою роботу оператора крила?
— Робота пілота — це рутина. Це більше про відповідальність та про самовіддачу в принципі. Ми ж літаємо там на відстань понад 20-30 км.
— Чи працює система бонусів єБали?
— Так, і досить ефективно. Ми подаємо дані про ураження і отримуємо бонуси для закупівлі обладнання, але варто враховувати, що цілі ближче 20 км нам можуть не зараховувати, бо ми працюємо на дальні дистанції.
— Я правильно розумію, що якщо ти виявиш важливу ціль ближче ніж певна відстань, тобі її не зарахують?
— Саме так, тому що ми пілоти «крила». Нам необхідно працювати далі. Вони кажуть: «Спасибі, але давайте шукайте далі».
Типу ось так це буде: якщо за 20 км ми знаходимо ціль, подаємо її на спільну систему взаємодії, і припустимо, ось ударний дрон якийсь бачить її, він підключається на цю ціль, і знищує, а бали діляться на нього і нас.
Загалом комунікація відбувається на досить високому рівні.
— Чи траплялися випадки, коли ви підтримували піхоту з повітря?
— Так, одного разу ми просто спустили борт на 150 метрів від землі, коли ворог пробував штурмувати наших піхотинців, і коли ми пролітали над ними, борт видавав звук майже як «Шахед». Ми пролетіли над ними пару разів, а вони порозбігалися і через тепловізор це було видно. Вийшло як психологічне подавлення.
— Якісь дивні ситуації бували під час роботи?
— Так, це було під час боїв за Вовчанськ. Якось ми залітали на понад 40 км, і от уяви картину, ми пролітаємо і бачимо, як окупанти під гітару в шортах та капцях сидять в лісі, накритий стіл і розпивають горілку.
На нас виходить наш начальник розвідки і каже: «хлопці це що таке»?
Ну і все, оперативно відпрацювали артилеристи під наше коригування. Потім вже не було там ні «мальчіків в шортіках», ні гітар, ні танців.
— Чи були випадки, коли важко було зрозуміти логіку дій противника?
— Якось виїжджала ворожа САУ-шка, яка відстрілювалася по нашим позиціям. Ми її хотіли виявити, але не вийшло. Це була зима 2025 року, все там же на Вовчанському напрямку, і на третій день ми літаємо, в районі ймовірної дислокації, і бачимо на снігу написано — «х*й».
Тобто ти уяви, що зробили росіяни: замість того, щоб там щось змінити, вони просто написали лайливе слово типу, «ви в нас не влучили», і заховали САУ поруч з тим написом. Ми навели на неї нашу артилерію та уразили.
— Ви працюєте лише в інтересах свого підрозділу?
— Не тільки, якщо є необхідність допомогти побратимам-суміжникам, то взаємодіємо разом.
Була цікава історія, яку мені розповіли суміжники, яких ми підтримували з повітря.
Їм було необхідно зачистити позицію противника, і ось вночі заходять вони в траншею, там стоїть черговий в дощовому пончо, вони його без шуму знімають, підходять ближче до входу в бліндаж і чують якийсь дивний шум всередині.
Обережно відсовують шторку вхідної ковдри, а там вісім росіян сидять спинами до входу і дивляться фільм «Роккі» по телевізору. Наші довго не вагалися, закинули їм «ефки», ті навіть не встигли зрозуміти, що відбулося.
— Чи працює система рекрутингу для набору саме операторів БПЛА?
— Так, в мене особисто є товариш, який захотів потрапити до нас в підрозділ. Він запитав спочатку, чи реально це, я уточнив у свого командира, чи є у нас місце по штату. Потім я йому скинув інформацію, він спокійно сам почитав, ніхто його не тягнув. Людина спокійно закрила усі свої особисті справи. Після того він пройшов всі необхідні процедури, БЗВП, фахове навчання.
Який сенс у мене втратити бійця, який ще не готовий до роботи, а кращого, може і не буде. Я стараюсь всіх новеньких хлопців ставити в екіпаж з досвідченими, які їх швидше підтягують до загального рівня. Я вважаю, це найбільш здоровий підхід.
— Яка твоя особиста мотивація бути у війську?
— Я, чесно кажучи цю мою мотивацію і не шукав. Ми ж ні до кого не ломимося, а вони прийшли до нас, на нашу землю.
Це знаєш, як в твою квартиру хтось вибив двері, зайшов, окупував прихожу чи коридор, і що, ти будеш вислуховувати його хворі розмови про те, що це тепер його?
Це смішно, а чекати, що він схаменеться, вибачиться і піде геть, то можна дочекатися, як він окупує всю твою домівку. Той, хто розуміє лише мову сили, має її відчути в повній мірі на собі.
Фото: з особистого архіву бійця
Ворог 11 разів атакував на Гуляйпільському напрямку — Генштаб ЗСУ
Оперативна інформація станом на 16:00 26 квітня була оприлюднена Генеральним штабом ЗСУ.
Тривають артилерійські обстріли прикордонних районів. Сьогодні на Сумщині постраждали населені пункти Бачівськ, Будки, Коренок, Товстодубове, Старикове, Студенок, Іскрисківщина, Нескучне.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках ворог один раз атакував позиції Сил оборони, здійснив 25 обстрілів населених пунктів та позицій наших військ, два з яких — із застосуванням реактивних систем залпового вогню.
На Південно-Слобожанському напрямку з початку доби ворог двічі здійснював штурмові дії в напрямках населених пунктів Стариця та Землянки.
На Куп’янському напрямку ворог тричі атакував позиції Сил оборони в бік населених пунктів Петропавлівка, Глушківка та Кучерівка.
На Лиманському напрямку з початку доби відбулися п’ять ворожих штурмів у бік населених пунктів Діброва та Лиман. Одне боєзіткнення досі триває.
На Слов’янському та Краматорському напрямках від початку доби ворог активних дій не проводив.
На Костянтинівському напрямку наші оборонці відбивали шість атак поблизу населених пунктів Костянтинівка, Олександро-Шультине, Плещіївка, Софіївка та у бік населеного пункту Кучерів Яр. Два боєзіткнення ще тривають.
На Покровському напрямку з початку доби окупанти 19 разів намагалися потіснити наших воїнів із займаних позицій у районах населених пунктів Никанорівка, Родинське, Мирноград, Новоолександрівка, Гришине, Котлине, Удачне та Новопідгородне. Одне боєзіткнення досі триває.
На Олександрівському напрямку ворог тричі наступав у бік населених пунктів Олександроград, Хороше та Злагода. Один бій триває.
На Гуляйпільському напрямку Сили оборони успішно відбивали 11 ворожих атак у районах населених пунктів Добропілля, Залізничне, Варварівка, Чарівне. Два боєзіткнення досі тривають. Противник завдав авіаударів у районах населених пунктів Воздвижівка, Лісне, Самійлівка, Новоселівка, Гуляйпільське та Долинка.
На Оріхівському напрямку противник один раз штурмував позиції наших оборонців в районі Степового. Під ворожими авіаударами опинилися Ясна Поляна, Листівка, Зарічне, Юльївка та Комишуваха.
Дві ворожі спроби просунутися вперед зупинили наші захисники на Придніпровському напрямку.
«На інших напрямках суттєвих змін в обстановці наразі не відбувається. Спроб ворога просуватися не зафіксовано.
Українські війська виснажують ворога вздовж усієї лінії бойового зіткнення та в тилу. Приєднуйтеся до Сил оборони! Боротьба триває!», — сказано в повідомленні Генштабу ЗСУ.
Як повідомляла АрміяІnfоrm, протягом минулої доби зафіксовано 149 бойових зіткнень.
Тривають артилерійські обстріли прикордонних районів. Сьогодні на Сумщині постраждали населені пункти Бачівськ, Будки, Коренок, Товстодубове, Старикове, Студенок, Іскрисківщина, Нескучне.
На Північно-Слобожанському і Курському напрямках ворог один раз атакував позиції Сил оборони, здійснив 25 обстрілів населених пунктів та позицій наших військ, два з яких — із застосуванням реактивних систем залпового вогню.
На Південно-Слобожанському напрямку з початку доби ворог двічі здійснював штурмові дії в напрямках населених пунктів Стариця та Землянки.
На Куп’янському напрямку ворог тричі атакував позиції Сил оборони в бік населених пунктів Петропавлівка, Глушківка та Кучерівка.
На Лиманському напрямку з початку доби відбулися п’ять ворожих штурмів у бік населених пунктів Діброва та Лиман. Одне боєзіткнення досі триває.
На Слов’янському та Краматорському напрямках від початку доби ворог активних дій не проводив.
На Костянтинівському напрямку наші оборонці відбивали шість атак поблизу населених пунктів Костянтинівка, Олександро-Шультине, Плещіївка, Софіївка та у бік населеного пункту Кучерів Яр. Два боєзіткнення ще тривають.
На Покровському напрямку з початку доби окупанти 19 разів намагалися потіснити наших воїнів із займаних позицій у районах населених пунктів Никанорівка, Родинське, Мирноград, Новоолександрівка, Гришине, Котлине, Удачне та Новопідгородне. Одне боєзіткнення досі триває.
На Олександрівському напрямку ворог тричі наступав у бік населених пунктів Олександроград, Хороше та Злагода. Один бій триває.
На Гуляйпільському напрямку Сили оборони успішно відбивали 11 ворожих атак у районах населених пунктів Добропілля, Залізничне, Варварівка, Чарівне. Два боєзіткнення досі тривають. Противник завдав авіаударів у районах населених пунктів Воздвижівка, Лісне, Самійлівка, Новоселівка, Гуляйпільське та Долинка.
На Оріхівському напрямку противник один раз штурмував позиції наших оборонців в районі Степового. Під ворожими авіаударами опинилися Ясна Поляна, Листівка, Зарічне, Юльївка та Комишуваха.
Дві ворожі спроби просунутися вперед зупинили наші захисники на Придніпровському напрямку.
«На інших напрямках суттєвих змін в обстановці наразі не відбувається. Спроб ворога просуватися не зафіксовано.
Українські війська виснажують ворога вздовж усієї лінії бойового зіткнення та в тилу. Приєднуйтеся до Сил оборони! Боротьба триває!», — сказано в повідомленні Генштабу ЗСУ.
Як повідомляла АрміяІnfоrm, протягом минулої доби зафіксовано 149 бойових зіткнень.
40 років потому: як виглядає зараз Чорнобиль
Репортаж був оприлюднений 26 квітня на сторінці полку.«Сьогодні ми вшановуємо 40-ві роковини аварії на Чорнобильській АЕС. 26 квітня 1986 року світ змінився назавжди.«Мирний атом» став некерованим, перетворивши квітуче Полісся на зону відчуження, а назву маленького міста — на синонім глобальної катастрофи.Про що варто згадати сьогодні:
- Про героїв: Тисячі ліквідаторів, які йшли у вогонь і невидиму радіацію, щоб врятувати не лише Україну, а й усю Європу;Про втрачений дім: Про тисячі людей, чиє життя розділилося на «до» та «після» за одну ніч;Про нові виклики: За ці 40 років Чорнобиль бачив багато — від забуття до відродження природи, а нещодавно — і жахи окупації, які знову нагадали світу, наскільки крихкою є ядерна безпека;Сьогодні Чорнобиль — це не лише про минуле. Це про нашу здатність пам’ятати, робити висновки та захищати своє майбутнє.
193 українські воїни повернулися з полону. Серед них є поранені
Про обмін повідомив 24 квітня Президент України Володимир Зеленський.
Серед визволених з полону є ті, на кого Росія завела кримінальні справи, є і поранені.
«Важливо, що обміни є і що наші люди повертаються додому. Я дякую всім, хто працює заради обмінів.
Кожному підрозділу, який на фронті забезпечує поповнення обмінного фонду для України. Вдячний усім партнерам, які допомагають у цьому», — зазначив Володимир Зеленський.
Він закликав памʼятати про кожного й кожну і щодня продовжувати роботу над поверненням наших людей додому з російської неволі.
Як повідомляла АрміяІnfоrm, попередній обмін відбувся 11 квітня, напередодні світлого свята Великодня, коли до України повернулося 175 військовослужбовців та 7 цивільних.
Серед визволених з полону є ті, на кого Росія завела кримінальні справи, є і поранені.
«Важливо, що обміни є і що наші люди повертаються додому. Я дякую всім, хто працює заради обмінів.
Кожному підрозділу, який на фронті забезпечує поповнення обмінного фонду для України. Вдячний усім партнерам, які допомагають у цьому», — зазначив Володимир Зеленський.
Він закликав памʼятати про кожного й кожну і щодня продовжувати роботу над поверненням наших людей додому з російської неволі.
Як повідомляла АрміяІnfоrm, попередній обмін відбувся 11 квітня, напередодні світлого свята Великодня, коли до України повернулося 175 військовослужбовців та 7 цивільних.
About news channel
АрміяINFORM – онлайн-медіа Міністерства оборони України, створене у грудні 2018 року.Щодня АрміяINFORM дає повну картину подій у сфері оборони та безпеки: оперативна інформація, аналітика, ексклюзивні коментарі, інтерв’ю, фоторепортажі, інфографіка, відеостріми з місця події. Ми створені для розумних, активних небайдужих людей, яким важливо бути в курсі всього, що відбувається в армії, але також важливо робити власні висновки
All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.
Responsible: editorial office of the site armyinform.com.ua.